Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Животова Г.О.,
суддів Матієк Т.В., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 травня 2013 року.
Вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2012 року
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за:
- ч. 3 ст. 365 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 4 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки;
· ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 остаточно визначено покарання у виді 7 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки;
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за:
- ч. 3 ст. 365 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 4 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки;
· ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_9 остаточно визначено покарання у виді 7 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_5 300 000 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_7 100 000 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_6 100 000 грн. моральної шкоди.Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 травня 2013 року вирок місцевого суду скасовано. Звільнено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 365; ч. 2 ст. 121 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, із закриттям провадження у кримінальній справі на підставі ст. 49 КК України.
За вироком суду, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винними у тому, що вони, будучи працівниками правоохоронного органу, службовими особами, представниками влади, перебуваючи на відповідних посадах: ОСОБА_9 старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Компаніївського РВ УМВС України в Кіровоградській області, а ОСОБА_8 - оперуповноваженого кримінальної міліції у справах неповнолітніх Компаніївського РВ УМВС України в Кіровоградській області разом, приблизно о 16 год. 29 квітня 2003 року прибули у службових справах у АДРЕСА_1, де біля домоволодіння АДРЕСА_1 виявили ОСОБА_10, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, висловлювався нецензурною лайкою та порушував громадський порядок. З метою доставляння ОСОБА_10 до Компаніївського РВ та складання адміністративного протоколу за ст. 173 КУпАП, ОСОБА_9, діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_8, будучи представниками влади, виходячи за межі наданих повноважень, в порушення вимог ст. ст. 2, 3, 5, 12, 13 Закону України «Про міліцію», умисно застосували до ОСОБА_10 фізичне насильство, що супроводжувалося болісними, нелюдськими, жорстокими та такими, що принижують людську гідність діями, а саме, взявши примусово під руки ОСОБА_10, який не бажав іти самостійно, так, щоб він був обличчям донизу, а ноги волочилися по землі, протягли його на відстань близько 14 м. до скирди сіна, яка знаходилася неподалік від домоволодіння ОСОБА_5, де зупинилися, та, ставши по обидва боки від ОСОБА_10, нанесли останньому кожен не менше ніж по одному удару взутими ногами у область черевної порожнини з боків, потім потягли ОСОБА_10 під руки обличчям догори до автомобіля "Таврія", у який помістили та доставили у Компаніївський РВ УМВС України в Кіровоградській області, де о 18.30 год. помістили у кімнату для доставлених, в якій ОСОБА_10 о 22 год. 45 хв. помер від гострої крововтрати, що розвинулася внаслідок закритої тупої травми живота з ушкодженням брижі тонкого кишечника і крововиливом у черевну порожнину, що знаходиться у прямому причинному зв'язку із ушкодженнями, нанесеними йому ОСОБА_8 та ОСОБА_9
У касаційній скарзі з доповненнями прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку із істотним порушенням кримінально - процесуального закону. При цьому посилається на те, що апеляційним судом безпідставно звільнено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 365; ч. 2 ст. 121 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, із закриттям провадження у кримінальній справі на підставі ст. 49 КК України, оскільки останні умисно затягували розгляд справи. Одночасно зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 377 КПК України, оскільки при залишенні апеляцій прокурора, потерпілих та їх представників, в частині м'якості призначеного покарання, без задоволення не зазначив підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Крім того, зазначає, що апеляційний суд звільнив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ст. 368 КК України, за якою останні не обвинувачувалися, а також не вирішив питання щодо цивільного позову.
В касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 просять скасувати ухвалу апеляційного суду, як таку, що винесена всупереч вимогам закону, та залишити в силі вирок місцевого суду.
У запереченнях на касаційні скарги ОСОБА_9 просить залишити судове рішення без зміни, а касаційні скарги без задоволення, як безпідставні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачувалися у вчиненні злочинів, що відносяться до категорії тяжких, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 10 років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Частина 1 ст. 401 КПК України 1960 року визначає, що вирок місцевого суду, в разі подачі апеляцій, набирає законної сили, якщо
його не скасовано, після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Таким чином, на час винесення ухвали апеляційним судом, вирок вважався таким, що не набрав законної сили.
На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції строк притягнення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 365; ч. 2 ст. 121 КК України за вчинення тяжких злочинів закінчився, оскільки злочини ними було вчинено 29 квітня 2003 року.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільнення особи від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 11-1 КПК України є обов'язковим. Крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні виявили бажання про закриття справи щодо них у зв'язку з закінченням строків давності (а.с. 155-156, т. 7).
Згідно ст. 376 КПК України (в ред. 1960 року), апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені ст. ст. 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.
Таким чином рішення апеляційного суду ґрунтується на вимогах закону. Будь-які дані, які б перешкоджали звільненню ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності та закриттю кримінальної справи на підставі ст. 49 КК України в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин доводи прокурора та потерпілих про істотне порушення судом кримінально - процесуального закону є неспроможними.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи потерпілих, щодо порушення апеляційним судом порядку розв'язання цивільного позову, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 28 КПК України 1960 року закриття справи з підстав, зазначених у статтях 7 і 7-1 цього Кодексу, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям або громадянам.
Враховуючи, що кримінальна справа відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 закрита з нереабілітуючих підстав, потерпілі мають право вирішити питання відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.
Апеляційний суд, розглядаючи справу, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій. Тому, доводи касаційної скарги прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України є безпідставними. На думку колегії суддів касаційного суду, доводи прокурора щодо не вирішення апеляційним судом питання м'якості призначеного покарання, є непереконливими, оскільки судові рішення в цій частині скасовані, провадження у справі закрито.
Одночасно, не заслуговують на увагу доводи прокурора про те, що згідно ухвали апеляційного суду ОСОБА_8 та ОСОБА_9 безпідставно звільнено від кримінальної відповідальності та закрито кримінальну справу на підставі ст. 49 КК України за ч. 3 ст. 368 КК України, за якою останні не обвинувачувалися. З установчої та мотивувальної частин ухвали апеляційного суду вбачається, що апеляційним судом правильно встановлена кваліфікація злочинів. На думку колегії суддів, вказана суперечність є технічною помилкою, та не є істотною, яка була б безумовною підставою для скасування ухвали суду. Зазначена технічна помилка носить редакційний характер, не впливає на суть ухвали й не погіршує становище ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для зміни чи скасування судового рішення по справі, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1960 р.), п. 15 розділу XI Перехідних положень КПК України, колегія суддів
Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 травня 2013 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та потерпілих без задоволення.
Животов Г.О. Матієк Т.В. Шибко Л.В.