18 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А.,
суддів: Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,
Євтушенко О.І., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Київського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства сліпих, третя особа - ОСОБА_7, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційними скаргами ОСОБА_6, заступника прокурора м. Києва та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2013 року,
У червні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що вона працювала у Київському учбово-виробничому підприємстві № 1 Українського товариства сліпих на посаді старшого майстра галантерейного цеху № 3 з 1999 року.
22 травня 2008 року, без її згоди, за наказом № 46-к її перевели ученицею пресувальника виробів із пластмаси у цех № 4. Вказувала, що таке переведення було здійснено під час її перебування на лікарняному. Наказом від 23 травня 2008 року № 47-к позивачку було відсторонено від роботи. Просила поновити її на посаді старшого майстра галантерейного цеху № 3 та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У січні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому вказувала, що за протестами прокурора наказ від 22 травня 2008 року № 46-к та наказ від 23 травня 2008 року № 47-к скасовано, проте нею було отримано копію наказу від 08 липня 2008 року № 69 про переведення з 23 травня 2008 року на іншу роботу. Просила визнати недійсним наказ від 08 липня 2008 року № 69-к про переведення її на іншу роботу з 23 травня 2008 року.
Ухвалою суду від 25 листопада 2009 року позови об'єднано в одне провадження.
У березні 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом, у якому зазначала, що наказом від 24 грудня 2008 року № 120-к її було звільнено з роботи за прогул, незважаючи на те, що нею оскаржується наказ про переведення пресувальницею виробів із пластмаси, а звільнення відбулося через упереджене ставлення до неї з боку директора підприємства. Просила скасувати наказ від 24 грудня 2008 року № 120-к, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.
Ухвалою суду від 06 квітня 2010 року позови об'єднано в одне провадження.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Скасовано наказ від 08 липня 2008 року № 69-к про переведення ОСОБА_6 з 23 травня 2008 року пресувальником виробів із пластмаси в цех № 4 та наказ від 24 грудня 2008 року № 120-к про звільнення з 24 грудня 2008 року за систематичні прогули без поважних причин. Поновлено ОСОБА_6 на посаді старшого майстра галантерейного цеху № 3 з 23 травня 2008 року, стягнуто з відповідача на користь позивачки 33 788 грн. 17 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 1 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах платежів за один місяць у розмірі 985 грн. допущено до негайного виконання.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2012 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року в частині задоволення позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року рішення апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2012 року скасовано та залишено в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року в
частині скасування наказів Київського учбово-виробничого підприємства
№ 1 Українського товариства сліпих від 08 липня 2008 року № 69-к та
від 24 грудня 2008 року № 120-к, поновлення ОСОБА_6 на посаді старшого майстра галантерейного цеху № 3 Київського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства сліпих з 23 травня 2008 року, а також у частині допущення до негайного виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_6 на посаді старшого майстра галантерейного цеху № 3 Київського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства сліпих та стягнення заробітної плати в межах платежів за один місяць у розмірі 985 грн. Справу в іншій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2013 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року змінено
в частині стягнення з Київського учбово-виробничого підприємства
№ 1 Українського товариства сліпих на користь ОСОБА_6 заробітної плати за час вимушеного прогулу. Зменшено розмір виплати з
33 788 грн. 17 коп. до 20 775 грн. 21 коп.
У касаційних скаргах ОСОБА_6, заступник прокурора м. Києва та представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції у частині зменшення розміру стягнення з відповідача на користь ОСОБА_6 заробітної плати за час вимушеного прогулу та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційних скарг, вважає, що вони мають бути частково задоволені.
Зменшуючи розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, апеляційний суд керувався тим, що згідно зі ст. 235 КЗпП України з відповідача має бути стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 24 травня 2008 року по 26 грудня 2011 року у розмірі 20 775 грн. 21 коп. з урахуванням середньої заробітної плати за останні два місяці роботи ОСОБА_6 у листопаді-грудні 2004 року у розмірі 485 грн.
Із такими висновками суду погодися не можна з огляду на наступне.
За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Вказані вимоги судом дотримано не було.
Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року наказом Київського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства сліпих від 22 травня 2008 року № 45-к ОСОБА_6 поновлено на посаді старшого майстра цеху № 3 з 24 березня 2005 року з оплатою праці згідно зі штатним розписом за 2004 рік, але не менше мінімальної заробітної плати. Скасовано наказ від 24 березня 2005 року № 20-к (а.с. 126, т. 1).
Наказом Київського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства сліпих від 22 травня 2008 року № 64 наказ від 15 травня 2008 року № 60 скасовано з 23 травня 2008 року та з метою працевлаштування позивача введено у штатний розпис цеху № 4 одну додаткову посаду пресувальника виробів із пластмаси 2 розряду з 22 травня 2008 року (а.с. 189, т. 2).
Наказом Київського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства сліпих від 22 травня 2008 року № 46-к ОСОБА_6 з 23 травня 2008 року переведено ученицею пресувальника виробів з пластмаси цеху № 4 (а.с. 127, т. 1). Наказом Київського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства сліпих від 23 травня 2008 року № 47-к позивачку відсторонено від роботи старшого майстра цеху № 3 на підставі наказу від 22 травня 2008 року № 46-к (а.с. 130, т. 1).
За протестом прокурора Голосіївського району м. Києва наказ від 22 травня 2008 року № 46-к та наказ від 23 травня 2008 року № 47-к скасовано з 23 травня 2008 року (а.с. 114, 118, т. 1).
Наказом Київського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства сліпих від 08 липня 2008 року № 69-к старшого майстра цеху № 3 ОСОБА_6 з 23 травня 2008 року переведено пресувальником виробів з пластмаси у цех № 4 з відрядно-преміальною формою оплати праці. Підставою переводу зазначено заяву ОСОБА_6 (а.с. 114, т. 1).
У матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_6 від 23 травня 2008 року, у якій вона просила перевести її з посади старшого майстра цеху № 3 на посаду бухгалтера (обліковця) цеху № 3 (а.с. 198, т. 2).
Листом від 11 липня 2008 року № 272/09 відповідач повідомив позивачку про скасування за протестом прокуратури наказів про переведення ОСОБА_6 та про її переведення на посаду пресувальника виробів з пластмаси у цех № 4. Зазначено про необхідність проходження медичного огляду та виходу на роботу (а.с. 119, т. l).
Проте ОСОБА_6 не стала до роботи ученицею пресувальника виробів з пластмаси, оскарживши наказ про переведення.
Справа переглядається в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до абз. 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Згідно з абз. 3 п. 4 Порядку у інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
За абз. 1 п. 10 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Оскільки у періоди з 29 травня 2008 року по 06 червня 2008 року, з 06 червня 2008 року ОСОБА_6 не працювала у зв'язку із непрацездатністю, що підтверджується письмовими доказами у справі, суд апеляційної інстанції безпідставно вважав, що середня заробітна плата позивачки має розраховуватися за останні місяці роботи у листопаді-грудні 2004 року та не врахував, що розмір окладу необхідно визначати з урахуванням розміру підвищеної заробітної плати саме з 2008 року.
Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не встановив фактичні обставини справи, а саме не визначив, які підвищення заробітної плати мали місце на підприємстві за час вимушеного прогулу, вказані помилки не можна виправити на стадії касаційного перегляду, тому рішення апеляційного суду належить скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 333, 335, 336, 337, 340, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги ОСОБА_6, заступника прокурора м. Києва та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.А. Горелкіна
Судді: Є.П. Євграфова
О.І. Євтушенко
І.М. Завгородня
О.М. Ситнік