"11" грудня 2013 р. справа № 335/9476/13-а (2а /335/221/2013)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Баранник Н.П. Юхименка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - Відповідач), в якому просила визнати протиправною відмову Відповідача в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2013 року; зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді з 01.01.2013 р. на підставі довідки Апеляційного суду Запорізької області № 07-51/66-1 від 11.06.2013 р. без обмеження граничного розміру з урахуванням різниці, виплаченої за цей період та здійснювати такі виплати в подальшому.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки заробітна плата працюючого судді у 2013 році збільшена, отже, ОСОБА_1 набула право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі, що обраховується, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді. (а.с.20-21)
Не погоджуючись за зазначеною постановою, УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просило скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що жодним діючим нормативно-правовим актом не визначено прав та підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Крім того, зазначають, що діючим законодавством не передбачено збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання залежно від стажу роботи на посаді судді, а тому виплати ОСОБА_1 як судді у відставці мають становити не більше 80 % грошового утримання судді, з якого було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді. (а.с.25-29)
Позивач заперечень на апеляційну скаргу не подавала, постанову суду першої інстанції не оскаржувала.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду відповідно до ст. 195 КАС України - в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 24 жовтня 1997 року вийшла у відставку з посади заступника голови Запорізького обласного суду відповідно наказу № 4-к від 24.10.1997 р. (а.с.11,12)
ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84% від заробітної плати працюючого судді її рівня відповідно до Закону України «Про статус суддів». (а.с.16-17)
Згідно з довідки № 07-51/66-1 від 11.06.2013 року, наданої Апеляційним судом Запорізької області, суддівська винагорода діючого судді на відповідній посаді у січні 2013 року склала 19556,35 грн., з яких оклад - 12617,00 грн., надбавка за вислугу років - 6308,50 грн., виплати за перебування на адміністративній посаді - 630,85 грн. (а.с.8)
12 червня 2013 року Позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок її щомісячного довічного утримання у зв'язку зі зміною суддівської винагороди (заробітної плати) працюючого судді з 01.01.2013 року. (а.с.2-3)
Відповідачем відповідно до розпорядження № 222 від 27.06.2013 року було відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, згідно заяви № 963 від 18.06.2013 року, оскільки чинним законодавством прав та підстав для здійснення такого перерахунку не визначено, про що було повідомлено Позивача листом від 02.07.2013 р. №11247/07. (а.с. 9,10)
Предметом спору по даній справі є відмова Відповідача виплачувати, а для цього і розраховувати, раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, з урахуванням підвищення суддівської винагороди працюючим суддям на відповідній посаді.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки суддівська винагорода судді відповідного суду у 2013 році була збільшена, отже, ОСОБА_1 набула право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі, що обраховується, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді і таке право узгоджуються з положеннями статті 22 Конституції України, відповідно до положень якої права особи не можуть бути звужені.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та заначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 126 Конституції України передбачає, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як зазначалось у рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2007 18.06.2007 року, щомісячне довічне грошове утримання судді - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків, грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України, Законом України «Про статус суддів».
Свого часу, при вирішення питання щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при збільшенні заробітної плати працюючого судді, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року було визнано неконституційними положення пункту 63 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо зміни існуючого порядку виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Приймаючи вказане рішення, Конституційний суд України виходив з того, що фактичне позбавлення суддів у відставці права на перерахунок довічного грошового утримання у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати працюючого судді, суттєво звужує зміст і обсяг права судді, яке він мав, та обмежує його конституційні гарантії незалежності.
Зазначене підтверджує право судді на перерахунок довічного грошового утримання у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати працюючого судді
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 року № 18-рп/2011, правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання ідентичне щомісячному довічному грошовому утриманню. Відмінність щомісячного грошового утримання працюючого судді від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці полягає у тому, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, цю виплату одержували виключно з Державного бюджету України, а судді у відставці - з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Більш того, Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
- частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI;
- статтю 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI;
- абзац другий пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.
Отже, визнання неконституційними положень законів, які обмежували розмір як нарахування так і виплати суддівської винагороди, свідчить про те, що такі законодавчі норми не породжують певних прав та обов'язків, а тому Позивач з дня призначення суддівської винагороди мав право на її призначення у первісно призначеному відсотковому розмірі від заробітної плати працюючого судді та на її виплату без будь-яких обмежень.
Розмір щомісячного грошового утримання працюючого судді на час виникнення спірних правовідносин сторонами не оспорюється.
Вказане свідчить про те, що, відмовляючи у здійсненні нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у новому розмірі, враховуючи збільшення розміру суддівської винагороди діючого судді на відповідній посаді та, враховуючи визнання неконстутиційними положення законодавчих норм, які зменшували розмір як нарахування так і виплати суддівської винагороди, Відповідач діяв неправомірно.
Оскільки встановлено протиправність дій Відповідача щодо відмови провести Позивачу нарахування раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у іншому розмірі, пов'язаному з підвищення суддівської винагороди (заробітної плати) працюючим суддям на підставі наданих Апеляційним судом Запорізької області довідок про суддівську винагороду (заробітну плату), то у відповідності до ст. 162 КАС України, поновлення порушених прав необхідно здійснити шляхом зобов'язання відповідача провести відповідне нарахування розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, забезпечивши його виплату згідно з положеннями частини 3 статті 138 «Про судоустрій і статус суддів».
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що жодним нормативно-правовим актом не визначено прав та підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та на те, що у відповідності до діючого законодавства на теперішній час ромір щомісячного грошового утримання обмежується 80%, визнаються колегією суддів необґрунтованими, оскільки положення статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містять прямої заборони нарахування у новому розмірі раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів судів загальної юрисдикції, в той час, як приписи статей 22,126 Конституції України свідчать саме про те, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, при цьому конституційні права і свободи не можуть бути скасовані.
За таких обставин та у межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.
На підставі викладеного, керуючись п.1ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: О.В. Юхименко