"21" листопада 2013 р. справа № 206/5091/13-а (2-а/206/92/13)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Юхименка О.В. Баранник Н.П.
за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Самарському районі м. Дніпропетровська про зобов'язання виплатити нараховану щомісячну державну соціальну допомогу, яка є надбавкою до пенсії як дитині війни в порядку спадкування, -
встановив:
У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Самарському районі м. Дніпропетровська, в якому просила суд зобов'язати відповідача виплатити на її користь належну її батькові ОСОБА_2 нараховану та недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Самарському районі м. Дніпропетровська про зобов'язання виплатити нараховану щомісячну державну соціальну допомогу, яка є надбавкою до пенсії як дитині війни в порядку спадкування, було відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що оскільки на день смерті ОСОБА_2 Позивач не проживав разом з ним, тому, відповідно, до ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на виплату сум пенсії, яка належала пенсіонеру та не була ним отримана у зв'язку зі смертю, Позивач не має права. (а.с.84)
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог, посилалася на те, що спадкоємці, відповідно до приписів ст. 1227 ЦК України, мають право на отримання нарахованих, але не одержаних спадкодавцем сум.
Відповідач заперечень на апеляційну скаргу не подавав, постанову суду першої інстанції не оскаржував.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 05.06.2012 року. (а.с.6)
Позивач, ОСОБА_1, є дочкою померлого, що підтверджується копією свідоцтва про народження, а отже і спадкоємцем за законом. (а.с.15)
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на день смерті ОСОБА_2 не проживав разом з позивачем, а тому, відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата сум пенсії, яка належала пенсіонеру та не була ним отримана у зв'язку зі смертю, саме Позивачу - неможлива.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1219 ЦК України до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію ,допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Статтею 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Відповідно до матеріалів справи, постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2011 року було підтверджено той факт, що ОСОБА_2 має статус «дитини війни» та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум, з 21 вересня 2010 року. (а.с.7-8)
ОСОБА_2 був прийнятий до Комунального закладу «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» відповідно до наказу №46 від 15.02.2012 року та на момент смерті перебував у вказаному закладі, що підтверджується листом Управління Пенсійного фонду України у Самарському районі м. Дніпропетровська № 4791/09-17 від 17.09.2012 року . (а.с.12-13)
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що на момент смерті спадкодавця спадкоємиця ОСОБА_1 не проживала разом з ОСОБА_2, а тому, відповідно до приписів ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не має права на отримання належних її батькові сум неотриманої пенсії.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: Н.П. Баранник