ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
10 грудня 2013 року справа № 813/7916/13-а
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Процько Ю.В.,
представника позивача: Шимчишина І.С.,
представника відповідача: Батькова В.В.,
представника третьої особи: Бохонки Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Натбуд» до Державної екологічної інспекції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Хамандяка Богдана Степановича про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Натбуд» до Державної екологічної інспекції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Хамандяка Богдана Степановича в якому позивач просить визнати протиправними дій працівників Державної екологічної інспекції у Львівській області щодо проведення перевірки приватного підприємства «Натбуд».
В обґрунтування позову зазначає, що між Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради в особі Росохи Р.В. та приватним підприємством «Натбуд» в особі директора Хамандяка Б.С. 12.08.2011 року укладено договір оренди цілісного майнового комплексу КП «Міський парк культури і відпочинку», що знаходиться за адресою м. Дрогобич, вул. Б. Лепкого, 2. Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території «Парку культури і відпочинку» в м. Дрогобичі, за результатами якої складено акт № 1591/05/1585. Просить суд визнати дії працівників ДЕІ у Львівській області протиправними.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні. Зазначив, що відповідно до рішення Львівської обласної ради від 09.10.1984 року № 496 «Парк культури і відпочинку» у м.Дрогобичі є об'єктом природно-заповідного фонду. У ході позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства при натурному обстеженні «Парку культури і відпочинку» у м. Дрогобич виявлено об'єкти незавершеного будівництва, що є порушенням Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.
Представник третьої особи позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.
Згідно вимоги Львівської міжрайонної прокуратури за додержанням законів у природоохоронній сфері №151-1033 вих-12 державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при укладенні договору оренди цілісного майнового комплексу, який знаходиться на території ботанічної пам'ятки природи місцевого значення «Парк культури і відпочинку» в м. Дрогобич, між управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради та приватним підприємством «Натбуд» від 12.08.2011 року.
За результатами даної перевірки складено акт дотримання вимог природоохоронного законодавства № 1591/05/1585 від 17.10.2012 року.
В ході перевірки встановлено факт незаконного будівництва та незаконного використання земель парку, що суперечить Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з положення ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.
Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
У п. 7 Положення зазначено, що Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).
Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року N 877-V (далі - Закон N 877) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Згідно з ст. 1 Закону № 877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно ч. 6 ст. 7 Закону № 877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.
Згідно Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 464 від 10.09.2008 року Про затвердження Порядку організації проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Суд зазначає, що акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання.
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність мають бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права й обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Водночас, вчинені контролюючим органом дії щодо складання акта перевірки не породжують для суб'єкта господарювання настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права й обов'язки.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялась, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій посадових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Аналогічна позиція висвітлена і у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (копія постанови знаходиться в матеріалах справи).
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В матеріалах справи міститься копія постанови Вищого господарського суду України від 22.10.2013 року по справі №914/892/13-г. Вищим господарським судом України встановлено, що ПП «Натбуд» здійснено самовільне будівництво на земельній ділянці на території пам'ятки-природи «Парк культури і відпочинку» у м. Дрогобич, та залишено без змін рішення господарського суду Львівської області у справі №914/892/13-г від 13.05.2013 року про зобов'язання ПП «Натбуд» повернути Дрогобицькій міській раді Львівської області самовільно зайняті земельні ділянки на території парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва «Парк культури і відпочинку» у м. Дрогобич Львівської області, на яких розташовані самочинно побудовані об'єкти незавершеного будівництва: будівля № 1 розміром 180 кв.м та будівля № 2 розміром 280 кв.м. та зобов'язання ПП «Натбуд» привести самовільно зайняті земельні ділянки на території парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва "Парк культури і відпочинку" у м. Дрогобич Львівської області у первинний стан шляхом демонтажу самовільно збудованих об'єктів незавершеного будівництва: будівлі № 1 розміром 180 кв.м та будівлі № 2 розміром 280 кв.м.
У ПП «Натбуд» відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку на території парку, документи на підтвердження укладення ПП «Натбуд» договорів оренди земельних ділянок під об'єктами нерухомого майна та документи щодо погодження впродовж 2011-2012 року проведення відповідачем капітального ремонту, перебудови, перепланування об'єкту оренди - цілісного майнового комплексу КП «Міський парк культури та відпочинку». Також, судова колегія Вищого господарського суду України зазначила, що згідно з рішенням Львівської обласної ради від 09.10.1984 року № 496 КП «Міський парк культури та відпочинку» у м. Дрогобич є об'єктом природно-заповідного фонду, а за приписами статті 16 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільововому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, зокрема будівництво споруд не повязаних з діяльністю природних заповідників.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати не підлягають поверненню.
Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крутько О.В.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16.12.2013 року.