10.1
Іменем України
19 грудня 2013 року Справа № 812/10198/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Солоніченко О. В.,
при секретарі: Калашнікові Д.О.,
за участю
представника позивача: Приходько І.В. (дов. № 8/01-2707 від 19.09.2013),
представника відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Лисичанського міського центру зайнятості до Закритого акціонерного товариства «Лисичанський міськмолокозавод» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 590,98 грн., -
05 грудня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Лисичанський міськмолокозавод» в якому зазначив, що згідно з ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ роботодавець зобов'язаний своєчасно та у повному розмірі сплачувати страхові внески до Фонду. Відповідач станом на 20.11.2013 року має заборгованість у сумі 590,98 грн., тому позивач просить стягнути з відповідача зазначену суми.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Причини неприбуття суду не повідомив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Лисичанський міськмолокозавод» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 21.01.1992, знаходиться на обліку у Лисичанському міському центру зайнятості в якості платника внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно ч. 5, 6 п. 7 Прикінцевих положень Закону України № 2464-VІ стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» діяв порядок, передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ роботодавець зобов'язаний своєчасно та у повному розмірі сплачувати страхові внески.
Пунктом 2 ст. 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» № 2213-ІІІ від 11.01.2001 року встановлені розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:
· для роботодавців - 1,6 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату доходу (прибутку) за договорами цивільно-правового характеру та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;
· для найманих працівників, військовослужбовців - 0,6 відсотка суми оплати праці, грошового забезпечення, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;
· на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату праці, роботодавці звільняються від сплати внесків у частині витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів;
· роботодавці підприємств та організацій товариств УТОГ і УТОС звільняються від сплати внесків; для юридичних та фізичних осіб, які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру - 2,2 відсотка суми витрат на виплату доходу (прибутку).
Згідно ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.
Як вбачається з розрахункових відомостей про нарахування і перерахування збору на обовязкове соціальне страхування на випадок безробіття за 1998, 1999 та 2000 року відповідачем самостійно визначено суми страхових внесків, які підлягають сплаті.
Станом на 20.11.2013 за Закритим акціонерним товариством «Лисичанський міськмолокозавод» обліковується заборгованість перед Фондом зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у сумі 590,98 грн.
Оскільки заборгованість до цього часу відповідачем не сплачена, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість по страховим внескам у сумі 590,98 грн.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги Лисичанського міського центру зайнятості до Закритого акціонерного товариства «Лисичанський міськмолокозавод» задовольнити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Лисичанський міськмолокозавод» на користь Лисичанського міського центру зайнятості заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у сумі 590,98 грн. (п'ятсот дев'яносто грн. 98 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанову в повному обсязі складено 24 грудня 2013 року.
Суддя О.В. Солоніченко