Справа: № 2а-1499/12/2670(в 5-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
05 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2009 №0001781705/0 та часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2009 №0001791705/0, -
ФОП ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва Державної податкової служби та просив (з урахуванням уточнених позовних вимог) скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2009 №0001781705/0 та частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2009 №0001791705/0 на суму 134269,50 грн. (у т.ч.: 96850 грн. - основний платіж; 37419,50 грн. - штраф).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.07.2009 №0001781705/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 225914,63 грн. та №0001791705/0 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 121380,40 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що в ході проведення перевірки податковим органом було виявлено подання позивачем неправдивих показників фактичних обсягів отриманих доходів, що стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, останні прийняті ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) позивачем за період з 01.10.2006 по 31.03.2009, за результатами якої складено Акт від 12.06.2009 №4090/17-05/НОМЕР_1.
В ході проведеної перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: ст. 1, ст. 5 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/97 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», що стало підставою для донарахування позивачу ПДФО в сумі 248555 грн.; пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 9.3, п. 9.4, п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 12.1 п. 12, пп. «г» п. 13 Положення про реєстрацію платників ПДВ, внаслідок чого позивачу донараховано ПДВ на загальну суму 386792 грн.
На підставі акту перевірки, 20.07.2009 відповідачем складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0001781705/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДФО в сумі 248555 грн.; від 20.07.2009 №0001791705/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 582712 грн. (у т.ч.: 386792 грн. - основний платіж; 195970 грн. - штраф).
Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не зобов'язаний був реєструватися платником ПДВ з підстав перевищення ним ліміту виручки з 01.01.2007, оскільки такий обов'язок виник у позивача лише після досягнення у березні 2007 року необхідного обсягу вартості поставлених товарів. Також суд першої інстанції погодився з доводами позивача про помилкове обчислення відповідачем об'єкта оподаткування та безпідставність донарахування ПДФО за відповідні звітні періоди. Проте, нарахування ПДФО в сумі 22640,37 грн. суд вважає правомірним та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:
Згідно із ст.ст. 1, 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Пунктом 22.10 ст. 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».
Як вказано у ст. 13 розділу IV Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Тобто, одержані від здійснення підприємницької діяльності, в межах 500 тис. грн. оподатковуються єдиним податком згідно з Указом №727, водночас отримавши інші доходи від здійснення підприємницької діяльності, ніж ті, які можуть обкладатись єдиним податком, підприємець повинен сплачувати з цих доходів ПДФО за загальними правилами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в 4 кв. 2006 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та одержав виручку в сумі 808434,38 грн., що перевищує визначений ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727 ліміт на 308434,38 грн. В порушення ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727 позивач з 1 кв. 2007 року не перейшов на загальну систему оподаткування та в період з 01.01.2007 по 30.09.2008 продовжував перебувати на спрощеній системі оподаткування.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що отримані позивачем у 2007 році, 1-3 кв. 2008 року доходи підлягають оподаткуванню за загальними правилами, визначеними Декретом №13-92. Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилкове обчислення відповідачем об'єкта оподаткування ПДФО за відповідні звітні періоди, оскільки витрати за період, що перевірявся, перевищують доходи, що вказує на відсутність об'єкта оподаткування.
Щодо посилання податкового органу на обов'язок позивача зареєструватися з 01.01.2007 платником ПДВ, у зв'язку з перевищенням ліміту виручки у 4 кв. 2006 року, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідні зміни внесені до Положення №79 у вересні 2008 року наказом ДПА України від 01.09.2008 №560. Пунктом 12.1 Положення №79 в цій редакції визначено, що не зареєстрована платником ПДВ особа, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого ст. 1 Указу №727, зобов'язана подати до органу ДПС заяву про реєстрацію як платника ПДВ, починаючи з першого числа того звітного періоду (кварталу), з якого такою особою здійснюється перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.
Однак, до внесення цих змін обсяг виручки платника єдиного податку не впливав на його обов'язок зареєструватися платником ПДВ, про що свідчить також лист ДПА України від 07.07.2005 №13492/7/15-2417 «Про реєстрацію платників ПДВ», в якому з посиланням на внесення Законом України від 03.06.2005 №2642-IV «Про внесення змін до деяких Законів України» змін до Закону №168/97 зазначається, що суб'єкти спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності (юридичні особи, що сплачують єдиний податок за ставкою 10 %, та фізичні особи) з дати набуття чинності вказаним Законом незалежно від загальної суми від здійснення ними операцій з поставки товарів та послуг отримали право не реєструватися в якості платників ПДВ на підставі пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не зобов'язаний був реєструватися платником ПДВ з підстав перевищення ним ліміту виручки з 01.01.2007 та вважає, що такий обов'язок виник у позивача з квітня 2007 року після досягнення у березні 2007 року необхідного обсягу вартості поставлених товарів (робіт, послуг) у розмірі 300 тис. грн.
Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Водночас згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Згідно з п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп.7.2.6); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону (пп.7.2.4).
На підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся позивачем надано копії податкових накладних від 09.01.2009 №90111 на суму ПДВ 1306,43 грн., від 14.01.2009 №140112 на суму ПДВ 1306,43 грн., від 28.01.2001 №280114 на суму ПДВ 1306,43 грн., від 28.02.2009 №6677/825400 на суму ПДВ 242,94 грн., від 31.03.2009 №7141/825400 на суму ПДВ 242,94 грн., від 27.01.2009 №1 на суму ПДВ 260 грн., від 27.01.2009 №2 на суму ПДВ 579,97 грн., від 02.02.2009 №3 на суму ПДВ 305,18 грн., від 27.02.2009 №22 на суму ПДВ 2340 грн., від 26.03.2009 №198 на суму ПДВ 2826,27 грн.
З огляду на що, нарахування позивачу ПДВ за січень-березень 2009 року у сумі 10230 грн. (у т.ч.: січень - 4179 грн., лютий - 2920 грн., березень - 3131 грн.) та застосування штрафних санкцій у розмірі 3778,90 грн. колегія суддів вважає безпідставним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення 20.07.2009 №0001791705/0 в цій частині підлягає скасуванню.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що, підстави для її задоволення відсутні.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, ще доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.