"17" грудня 2013 р. справа № 2а/0470/2708/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства "Електроексім"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року
у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Електроексім" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м Дніпропетровська про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,та здійснення певних дій, -
Позивач приватне підприємство "Електроексім" (далі ПП "Електроексім") звернулось до суду з адміністративним позовом до відповідача Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м Дніпропетровська (далі Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська) , в якому просить визнати недійсними прийняті 14.02.2012 року податкове повідомлення рішення форми "р" № 0000012335, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основ ним платежем на суму 11035 грн., за штрафними санкціями 1 грн., та податкове повідомлення рішення форми "р" № 0000022335, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 7997 грн., за штрафними санкціями 1 грн. , а також визнати відсутність повноважень у Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська із самостійного тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними.
Представник відповідача Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська заперечував проти позову, та просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, ПП "Електроексім" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та задовольнити позовні вимоги.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідом лені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Із матеріалів справи вбачається, що у період з 20.01.2012 року по 26.01.2012 року Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Електроексім" з питань взаємовідносин з ТОВ "Трансінвест-Груп" за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт № 454/23-3/31958772 від 01.02.2012 року.
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи п.198.3 ст.198, п.201.4 ,п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 7997 грн., та порушив п.135.1, 135.5 ст.135 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 11035 грн.
Визначаючи позивачу грошові зобов'язання, відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Трансінвест-Груп", при вчиненні правочину з яким виявлені порушення в частині недодержання вимог ч.1 ст.203, 215,228, 662, 655, 656 ЦК України , оскільки правочин з зазначеним контрагентом не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, зазначений правочин є нікчемним.
В акті перевірки відповідачем зроблений висновок, що порушення ПП "Електроексім" в части ні недодержання вимог ч.1 ст.203, 215,228, 662, 655, 656 ЦК України в момент вчинення право чину з ТОВ "Трансінвест-Груп", тягне за собою визнання нікчемними договорів позивача з іншими контр агентами, яким позивач реалізував отримані від ТОВ "Трансінвест-Груп" товари за перевіряємий період часу.
На підставі акту перевірки відповідачем 14.02.2012 року прийняті податкове повідомлення рішення форми "р" № 0000012335, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 11035 грн., за штрафними санкціями 1 грн., та податкове повідомлення рішення форми "р" № 0000022335, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 7997 грн., за штрафними санкціями 1 грн.
Відповідно до приписів пп.134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно п.138.2, 138.4 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними роз рахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включають ся до складу витрат.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та контрагентом ТОВ "Трансінвест-Груп" укладено 17.03.2011 року договір купівлі-продажу товарів № 1703-1 , 01.04.2011 року укладено додаткову угоду № 1 до договору, згідно умов яких контрагент ТОВ "Трансінвест-Груп" зобов'язався поставити позивачу товарно-матеріальні цінності за договором до складу позивача згідно правил Інкотермс 2010.
Здійснення поставки товару ТОВ "Трансінвест-Груп" на адресу позивача за вищезазначеним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV(далі Закон № 996-XIV), а саме: видатковими, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату товару, згідно яких товар прийнятий позивачем та оплачений, в тому числі ПДВ.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного періоду суму собі вартості реалізованих товарів, отриманих від контр агента ТОВ "Трансінвест-Груп", та мав необхідні розрахункові, видаткові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами , що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат до складу валових витрат відповідного податкового періоду.
Податковим органом не доведено, що придбання товару від контрагента ТОВ "Трансінвест -Груп" не пов'язано з господарською діяльністю позивача, оскільки із матеріалів справи вбачається, що отримані позивачем за договором поставки товари реалізовані іншим контрагентам, що в свою чергу, підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону № 996-XIV.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до приписів п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/ або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України , податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.(п.201.10 ст.201 ПК України).
Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Із матеріалів справи видно, що вищезазначений договір поставки товару з контрагентом ТОВ "Трансінвест-Груп" був спрямований на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, оскільки передача товару по договору підтверджена первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом № 996-XIV.
Матеріалами справи підтверджено, що по податковим накладним, виписаним ТОВ "Трансін вест - Груп" позивачем ПП "Електроексім" правомірно віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду на загальну суму 7 997грн. та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України при вчиненні правочину, укладеного з ТОВ "Трансінвест- Груп" в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, договір з зазначеним контрагентом носить фіктивний характер.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до приписів Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.
Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем з контрагентом правочину, а саме: рішення суду про визнання договору таким або вирок суду відносно посадових осіб ТОВ "Трансінвест - Груп ", які би свідчили про наявність умислу у діях посадових осіб на порушення публічного порядку при укладанні угод, на час дії угоди зазначений контр агент був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочину з зазначеним контрагентом зроблений на припущеннях.
Окрім того, висновки акту перевірки відповідача щодо нікчемності правочину, вчиненого позивачем з ТОВ "Трансінвест - Груп" базується на висновках акту перевірки зазначеного контрагента іншим податковим органом - ДПІ у Печерському районі м. Києва №349/23-205/37334109 від 19. 09. 2011 року, який зазначеним податковим органом не складався згідно постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 3.05.2012 року по справі за №2а-3787/12/2670 за позовом ПП "Електро ексім" до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним акту перевірки , що набула законної сили.
В силу викладеного висновки суду першої інстанції щодо доведеності ознак нікчемності укладеного позивачем з ТОВ "Трансінвест-Груп" договору, та відсутності підстав щодо скасування прийнятих 14.02.2012 року відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми "р" № 0000022335, № 0000012335 - є протиправними.
Що стосується позовної вимоги щодо визнання відсутності повноважень у Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська із самостійного тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне в цій частині позову відмовити з таких підстав.
Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Викладені у ньому податковим органом факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що приймаються на підставі такого акту тощо, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.
Оцінка акту перевірки щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає відсутніми підстави для визнання незаконними дій податкового органу щодо відображення в акті перевірки певних висновків щодо нікчемності вчиненого позивачем правочину.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтують ся її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати прийняті 14.02. 2012 року Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська податкові повідомлення рішення форми "р" № 0000012335, та № 0000022335.
Оскільки судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, поста нова прийнята з порушенням норм матеріального права, це є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ч.3 ст.198, ст.202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Електроексім" - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Приватного підприємства "Електроексім" - задовольнити.
Визнати недійсними та скасувати прийняті 14 лютого 2012 року Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська податкове повідомлення рішення форми "р" № 0000012335, яким Приватному підприємству "Електроексім" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму за основним платежем та штрафними санкціями 11036 грн., та податкове повідомлення рішення форми "р" № 0000022335, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму за основним платежем , та штрафними санкціями 7998 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова