Іменем України
10 грудня 2013 року Справа №827/2469/13-а
місто Севастополь
16 год. 05 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Балась Т.П, при секретарі Нікішенко Г.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 - посвідчення адвоката № НОМЕР_1 від 30.08.2004 року;
представника відповідача - Севастопольської міської Ради - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язати вчинити певні дії, -
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської міської Ради із позовними вимогами про наступне:
- визнати протиправною дію та незаконною бездіяльність відповідача, щодо не розгляду клопотання позивача від 19.03.2013 року;
- зобов'язати відповідача розглянути клопотання позивача від 19.03.2013 року;
- визнати протиправною дію відповідача, щодо необхідності надання додаткового документа листом від 12.04.2013 року, а саме документу на підтвердження невикористання права безкоштовної приватизації земельної ділянки,
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволені запита позивача про надання інформації від 27.09.2013 року,
- зобов'язати відповідача надати обґрунтовану відповідь на усі питання підняті у запиті позивача.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.10.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відносно не прийняття рішення за заявою позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1, а також Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про інформацію».
22.10.2013 року позивачем через канцелярію суду була надана заява про забезпечення доказів шляхом виклику конкретних свідків та витребування відповідних рішень Севастопольської міської ради-публічну інформацію, яка стосується суті публічно-правового спору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополі від 22 жовтня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2013 року, у задоволені заяви про забезпечення доказів було відмовлено.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.03.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Севастопольської міської Ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1
22.04.2013 року позивач отримав лист від Севастопольської міської Ради, відповідно до якого надані позивачем матеріали повинні були доповнюватись викопіюванням з кадастрової карти (плану) або інший графічний матеріал. При цьому, відповідач посилався на п. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою заборонялась передача земельних ділянок у власність у разі відсутності плану зонування або детального плану території.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою від 27.09.2013 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 з відповідними додатками з фрагментом викопіювання з Генерального плану м.Севастополя М1:5000.
Також 27.09.2013 позивач звернувся до Севастопольської міської Ради із запитом про отримання публічної інформації стосовно результату розгляду заяви позивача від 19.03.2013 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки, де поставив чотири питання:
- яким документом та з якого конкретно державного органу на підстав якого нормативно-правового акта позивач повинен надати інформацію щодо невикористаного права безоплатної приватизації земельної ділянки?;
- чи слід вважати вказаний лист, тобто від 22.04.2013 року № Д-1044/1, як «мотивовану» відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення конкретно вказаної в документах земельної ділянки?;
- якщо це не «відмова», коли можна отримати відповідне рішення Севастопольської міської Ради щодо відведення земельної ділянки?;
- як з правової точки зору розуміти фразу у додатку до листа від 22.04.2013 року щодо отримання 1 справи у кабінеті № 20 міської Ради?
01.10.2013 року за № 09/08-02/448 відповідачем було направлено відповідь на запит, де було повідомлено, що запитувана позивачем інформація не є публічною інформацією в розумінні п.1 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому не може бути надана.
Стосовно заявлених позивачем вимог про визнання протиправною дії та незаконною бездіяльність Севастопольської міської Ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 19 березня 2013 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п. 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 59 Закону № 280/97-ВР Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування обов'язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-III (далі ЗК України або Кодекс №2768-III) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною другою зазначеної статті Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною шостою статті 118 Кодексу №2768-III встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З урахуванням вищевикладених нормативно-правових норм судом робиться висновок, що єдиним способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення виключно на пленарних засіданнях сесії.
Таким чином, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Севастопольської міської Ради щодо не розгляду на пленарному засіданні сесії ради заяви, поданої в порядку статті 118 ЗК України. Суд відзначає, що представник відповідача звернув увагу на те, що на сьогоднішній день Законом України від 19.09.2013 р. N 606-VII розділ V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» доповнено пунктом 6-1, де встановлено, що дія частин третьої та четвертої статті 24 цього Закону до 1 січня 2015 року не поширюється на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій.
Таким чином, з урахуванням змін у законодавстві відпала така підстава відмови у наданні згоди на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, як відсутність плану зонування, а відтак заява позивача може бути розглянута радою із прийняттям відповідного рішення.
Окрім того, листом Севастопольської міської Ради від 12.04.2013 №Д-1044/1 надісланим на адресу позивача, було звернуто увагу на те, що інформацію про невикористане особою право безоплатної приватизації земельної ділянки за певним цільовим призначенням, необхідно підтвердити офіційними даними, наданими територіальним органом юстиції.
Представником відповідача під час судового розгляду було роз'яснено, що таке підтвердження було заявлене у листі виключно як прохання, але не є необхідністю, більше того не надання таких документів не могло бути підставою для відмови у задоволенні клопотання.
Частиною четвертої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Разом з тим, не передбачено чинним законодавством надання додаткових документів, ніж тих, які визначені у ч. 6 ст. 118 ЗК України.
Отже, дії відповідача по поверненню клопотання з доданими до нього матеріалами без розгляду листом від 12.04.2013 року, а також викладена у листі вимога щодо необхідності надання додаткового документу на підтвердження невикористаного права безоплатної приватизації, визнаються судом протиправними.
Позивачем також були заявлені вимоги стосовно визнання незаконними дій щодо не надання обгрунтованної відповіді на питання в сфері публічно-інформаційних відносин у встановлений законом строк.
Частиною третьою статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до преамбули Закону України «Про доступ до публічної інформації», цей закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим законом, та інформації, становить суспільний інтерес.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація-це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Так, частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Тобто, якщо інформація не була відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, не була створеною або отриманою і не знаходиться в володінні розпорядника публічної інформації-не може бути надана на запит.
Як вбачається зі змісту прохальної частині запитів від 27.09.2013 року, позивачем не було зазначено про надання йому доступу до публічної інформації, як відображеної та задокументованої будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформацію, яка існує у володінні Севастопольської міської Ради, а просить надати саме деякі роз'яснення, консультації щодо певних питань, які стосуються відносин позивача та Севастопольської міської Ради, витлумачити зміст наданої відповіді, повідомити про наміри Севастопольської міської Ради.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем помилково було визначено, що запитувана ним інформація є публічною, у листі фактично просив надати відповіді на питання, що вирішуються у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян», у зв'язку з чим у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, з метою належного захисту прав та інтересів позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 19 березня 2013 року (вх..№Д-1044/1) та не прийняття рішення по наданню дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або наданню вмотивованої відмови у його наданні, зобов'язання відповідача розглянути заяву від 19 березня 2013 року (вх..№Д-1044/1) по наданню дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням повторної заяви від 27 вересня 2013 року (вх.№Д-1044/2) у строк, визначений законодавством.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дію та бездіяльність Севастопольської міської Ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 19 березня 2013 року (вх..№Д-1044/1) та не прийняття рішення по наданню дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або наданню вмотивованої відмови у його наданні.
3. Зобов'язати Севастопольську міську раду розглянути заяву від 19 березня 2013 року (вх..№Д-1044/1) по наданню дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням повторної заяви від 27 вересня 2013 року (вх.№Д-1044/2) у строк, визначений законодавством.
4. В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова у повному обсязі складена 19 грудня 2013 року.
Суддя Т.П.Балась