8.2.1
Іменем України
20 грудня 2013 року Справа № 812/5721/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого: судді - Островської О.П.,
при секретарі -Тельдековій Н.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Басакіна В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0000081720 від 25.02.2013 року,-
26 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 18.12.2012 №0000581720.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 грудня 2012 року ФОП ОСОБА_1 отримала: податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 року №0000581720, яким визначено податкове зобов'язання за податком на додану вартість на суму 22960,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5 740,00 грн. (усього: 28 700,00 грн.). Вказане податкове повідомлення-рішення було видане Державною податковою інспекцією у м. Свердловську Луганської області.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням - рішення позивач звернувся з первинною скаргою №26 від 27.12.2012 року на податкове повідомлення -рішення до Державної податкової служби у Луганській області (а.с.183-188).
Наприкінці лютого 2013 року позивачем було отримано рішення ДПС у Луганській області від 21.02.2013 року № 2165/10-400/08, відповідно до якого скарга була «частково не задоволена», а саме: скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Свердловську Луганської області ДПС від 18.12.2012 №0000581720 у частині застосованої штрафної фінансової) санкції у сумі 5739 грн., а в іншій частині залишено без змін.
Не погодившись з даним рішенням позивач звернувся з повторною скаргою від 04.03.2013 року №4 на податкове повідомлення-рішення Державної податкової служби України.
Наприкінці квітня 2013 року позивач отримав рішення Державної податкової служби України від 30.03.2013 року № 1893/П/10-2315 яким було залишено без змін податкове повідомлення - рішення (з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги) та рішення ДПС у Луганській області від 21.02.2013 року № 2165/10-400/08, прийняте за розглядом первинної скарги, а повторну скаргу залишено без задоволення.
Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 р. №0000581720, видане ДПІ у м. Свердловську Луганської області ДПС, є незаконним та підлягає скасуванню з обставин наведених у адміністративному позові (а.с.3-11).
02 жовтня 2013 року в судовому засідання позивач надав суду письмову заяву про уточнення та зменшення позовних вимог в які просив скасувати видане відповідачем податкове повідомлення - рішення від 25.02.2013 року №0000081720, яким визначено податкове зобов'язання за податком на додану вартість на суму 22960,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію на суму 1,00 грн. (усього 22961,00 грн.).ї
Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в уточненні до адміністративного позову та просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях на позов (а.с.144-146) та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне.
ДПІ у м. Свердловську, розглянувши позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 стосовно визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.12.12 №0000581720, яким визначено зобов'язання з ПДВ у розмірі 28 700 грн. (основний борг - 22960,00 грн., штрафні санкції - 5740,00 грн.) є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.
По-перше, податковий орган звертає увагу на те, що за результатами розгляду первинної скарги позивача ДПС у Луганській області вищезазначене податкове повідомлення - рішення скасовано в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5740,00 грн. та зараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.
Відповідно до п.3.4 наказу Міністерства Фінансів України від 28.11.12 № 1236 «Про затвердження Порядку направлення ОДПС податкових повідомлень-рішень платниками податків» якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування з ПДВ, або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємне значення суми ПДВ зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення - рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.
Підпунктом 5.1.2 п.5.1 цього Наказу передбачено, що податкове повідомлення -рішення вважається відкликаним, якщо ОДПС зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніш прийнятого податкового повідомлення-рішення.
З огляду на вказане, за результатами розгляду скарг позивача було прийняте нове податкове повідомлення-рішення від 25.02.13 № 0000081720, яким визначено зобов'язання з ПДВ у розмірі 22 961,00 грн. (основний борг - 22 960,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -1 грн.)
Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відкликано самим же податковим органом, а тому підстави для задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.12 № 0000581720, яким визначено зобов'язання з ПДВ у розмірі 28 700 грн. відсутні.
По-друге, ДПІ у м. Свердловську звертає увагу на те, що відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Аналіз зазначеного положення цього Кодексу свідчить про те, що до кредиту відносяться лише ті суми податку на додану вартість, які сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.
Виходячи з наведеного, податковий орган звертає увагу на те, що відповідно положень ст. 201 Податкового Кодексу складання податкової накладної пов'язав повним або частковим постачанням товарів/послуг.
Виходячи з цього, поставка товару яка відбувається фактично, є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому відшкодування податку на додану вартість.
Тобто, головною умовою формування податкового кредиту за господарськими операціями з придбання товарів є лише їх фактичне отримання, підтверджене належним чином оформленими відповідними первинними документами.
Податковий орган звертає увагу на те, що податковий кредит було сформовано позивачем протягом перевіряємого періоду за наслідками господарських операцій щодо придбання товару, а саме паливно-мастильних матеріалів в наслідок укладання угод з: ТОВ «Внешпромімпорт» від 01.03.11; ПП «ВКФ «Укрпромснаб» від 01.10.10.
Оскільки предметом угод було постачання позивачу паливно-мастильних матеріалів, які відносяться до небезпечних вантажів, то відповідно до ст.20 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.
Позивач на підтвердження свого твердження щодо фактичного отримання товару відповідно до укладених угод та підтвердження переміщення його від контрагентів - постачальників до покупця (позивача) зазначає про наявність товаро - транспортних накладних.
Позивачем зазначено у адміністративному позові, що підтвердженням фактичного отримання товару від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» згідно угоди від 01.10.10 є товаро - транспортні накладні від 26.01.11 :№ 2102 та № 599.
В той же час, податковий орган звертає увагу на те, що під час подачі первинної та вторинної скарги, позивач звертав увагу на наявність у нього ТТН від вказаного контрагента: від 26.01.11 :№ 2102 та № 599.
В той же час, позивачем було надано на підтвердження фактичного отримання бензину від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» згідно угоди від 01.10.10 у кількості 3000 л. товаро - транспортну накладну від 26.01.11 № 2601043, яка оформлена за формою № 1-ТН.
Вказане також стосується товаро - транспортної накладної від 21.02.11 № 599, на підтвердження фактичного отримання бензину А-92 від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» згідно угоди 01.10.10 у кількості 5000 л.
Отже, вказані первинні документи, що підтверджують переміщення товару на шляху від котрагентів-постачальників до покупця (позивача) суперечать вимогам Інструкції.
На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу на підставі заявленого позову та з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на слідуюче.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 Податкового кодексу України.
Статтею 79 Податкового кодексу України передбачено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 23.11.2012 року по 03.12.20.12 року відповідачем на підстав наказу №289 від 05.11.2012 року, 3309 від 26.11.2012 року було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Внешпромімпорт» за період з 01.01.2011 року по 31.05.2011 року, за результатами якої складено акт від 06 грудня 2012 року №476/1720/27566172364 (а.с. 16-22).
Згідно висновків акту 06 грудня 2012 року №476/1720/27566172364 перевіркою встановлено відсутність первинної документації та відсутність фактичного здійснення господарських операцій ПП ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Внешпромімпорт» по поставкам товарів на адресу позивача та укладення угод з метою настання реальних наслідків.
В зв'язку з тим, що угоди поставки товару є нікчемними., нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
В порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту, в результаті чого завищено податковий кредит, суму 22960,00 грн.(сума податку на додану вартість, нарахована на вартість паливно - мастильних матеріалів, поставка яких не підтверджена документально) у тому числі по періодах:
лютий 2011 - 4125 грн.
березень 2011 - 6875 грн.
квітень 2011 - 7102 грн.
травень 2011 - 4858 грн.
На підставі акту перевірки 06 грудня 2012 року №476/1720/27566172364 Державною податковою інспекцією у місті Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року №0000581720 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 28700,00 грн., у тому числі 22960,00 грн. - за основним платежем, 5740. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 15).
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням - рішення позивач звернувся з первинною скаргою №26 від 27.12.2012 року на податкове повідомлення -рішення до Державної податкової служби у Луганській області.
Наприкінці лютого 2013 року позивачем було отримано рішення ДПС у Луганській області від 21.02.2013 року № 2165/10-400/08, відповідно до якого скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року №0000581720 у частині застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 5739 грн. а в іншій частині без змін (а.с.42-47).
Не погодившись з даним рішенням позивач звернувся з повторною скаргою від 04.03.2013 року №4 на податкове повідомлення-рішення Державної податкової служби України.
Наприкінці квітня 2013 року позивач отримав рішення Державної податкової служби України від 30.03.2013 року № 1893/П/10-2315 яким було залишено без змін податкове повідомлення - рішення (з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги) та рішення ДПС у Луганській області від 21.02.2013 року № 2165/10-400/08, прийняте за розглядом первинної скарги, а повторну скаргу залишено без задоволення (а.с.48-50).
Матеріалами справи підтверджено, що за результатами розгляду скарг позивача було прийняте нове податкове повідомлення - рішення від 25.02.2013 року №000081720, яким визначено зобов'язання з ПДВ у розмірі 22961,00 грн. (основний борг - 22960,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн., а податкове повідомлення - рішення від 18.12.2012 року №0000581720 відкликано самим податковим органом (а.с.167).
В судовому засіданні встановлено, що за перевірємий період позивачем задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 77363 грн.
01 жовтня 2010 року між ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) та ПП ВКФ «Украпрмснаб» (за договором - Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №01/10-П (а.с.23-24).
Відповідно до умов договору №01/10-П від 01.10.2010 року покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, асортимент та вартість товару вказується в видаткової накладної.
На виконання умов договору ФОП ОСОБА_1 придбала у ПП ВКФ «Украпрмснаб» паливно-мастильні матеріали, а саме: бензин А 95, об'єм нафтопродукту - 300 л. на суму 24750,00 грн. з ПДВ та бензин А 92, об'єм нафтопродукту - 500 л. на суму 41250,00 грн. з ПДВ.
ПП ВКФ «Украпрмснаб» виписано та видано ФОП ОСОБА_1 податкові накладні, видаткові накладні та товаро - транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів на дані поставки, а саме:
- видаткову накладна №УП-260111021 від 26 січня 2011 року (а.с.25);
- податкову накладну №2601022 від 26.01.2011 року (а.с.26);
- ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №2102 від 26.01.2011 року (а.с.27);
- видаткову накладну №УП-210211041 від 21.02.2011 року (а.с.28);
- податкову накладну №599 від 21.02.2011 року (а.с.29);
- ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №599 від 21.02.2012 року (а.с.30).
Суд встановив, що під час перевірки, яка проводилась податковим органом, позивач не надавав подорожні листи вантажного автомобіля, талони замовника, які б підтверджували перевезення та отримання товарів від ПП ВКФ «Украпрмснаб», паспорти якості, сертифікати відповідності на нафтопродукти отримані від ПП ВКФ «Украпрмснаб».
01 березня 2010 року між ФОП ОСОБА_1 (за договором - Покупець) та ТОВ «Внеширомімпорт» (за договором - Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №20 (а.с.32).
На виконання умов договору ФОП ОСОБА_1 придбала у ТОВ «Внеширомімпорт» паливно-мастильні матеріали, а саме: бензин А - 92, об'єм нафтопродукту - 300 л., бензин А-80, об'єм нафтопродукту - 1200 л., бензин А-95, об'єм нафтопродукту - 1800 на загальну суму 55560,00 грн. з ПДВ та дизельна паливо - 1800 л. на загальну суму 16200 грн. з ПДВ.
ТОВ «Внеширомімпорт» виписано та видано ФОП ОСОБА_1 податкові накладні, видаткові накладні та товаро - транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів на дані поставки, а саме:
- видаткову накладну РН-18/04-2 від 18.04.2011 року (а.с.33);
- податкову накладну №40 від 18.04.2011 року (ас.с.34);
- ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №РН-18/04 від 18.04.2011 року (а.с.35);
- видаткову накладну №РН-19/04-03 від 19.04.2013 року (а.с.36);
- податкову накладну №44 від 19.04.2011 року (а.с.37);
- ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №РН-19/04 від 19.04.2011 року (а.с.38).
Суд встановив, що під час перевірки, яка проводилась податковим органом, позивач не надавав товаро транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, талони замовника, які б підтверджували перевезення та отримання товарі від ТОВ «Внеширомімпорт», паспорти якості, сертифікати відповідності на нафтопродукти отримані від ТОВ «Внеширомімпорт».
До суду позивачем надано сертифікати відповідності (а.с.31, 39, 40, 41, 162, 163, 167).
Суд звертає увагу, що позивачем не надано подорожні листи вантажного автомобіля, талони замовника, які б підтверджували перевезення та отримання товарі від ТОВ «Внеширомімпорт» та ПП ВКФ «Украпрмснаб», паспорти якості на нафтопродукти отримані від ТОВ «Внеширомімпорт» та ПП ВКФ «Украпрмснаб».
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Товарно-транспортна накладна є документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів. Згідно з п.1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. №207, товарно-транспортна накладна є документом, необхідним для водія, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Товарно-транспортна накладна - це первинний документ, а тому він має містити всі реквізити первинного документа, визначені в ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік» від 16.07.1999р.
Відповідно до п.7.5.8 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 (далі - Інструкція), перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, у товарно-транспортній накладній оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У товарно-транспортній накладній зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.
З огляду товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти), подані позивачем для перевірки податковому органу, вбачається, що вони оформленні з численними недоліками, зокрема, не зазначено номери подорожніх листів, відповідно до яких здійснювались перевезення вантажу; відсутні ПІБ осіб, які здійснювали відвантаження нафтопродуктів.
Відповідно до п.п.5.4.1.-5.4.3 Інструкції, з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.
Згідно з п. 7.5.7 Інструкції ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.
Проте, позивачем не надано суду належним чином оформлених актів про прийняття нафтопродуктів із зазначенням підпису відповідальної особи, водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад, даних перевірки товару, що надійшов, довіреностей вантажоодержувача чи подорожніх листів автотранспортного підприємства.
З огляду на наведене, суд вважає, що подані для перевірки позивачем первинні документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ТОВ «Внеширомімпорт» та ПП ВКФ «Украпрмснаб».
Суд також звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податку створюють лише реально вчинені господарські операції. Тобто такі, що пов'язані з рухом активів. Зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не безумовною підставою для визначення правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган не доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.
Суд зазначає, що з метою дослідження фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару, зокрема, щодо передачі товару від продавця до покупця, досліджувати первинні бухгалтерські документи.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 193.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодекс України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем на підтвердження фактичного надання та отримання послуг за договорами, укладеними з контрагентами ТОВ «Внеширомімпорт» та ПП ВКФ «Украпрмснаб» не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ТОВ «Внеширомімпорт», ПП ВКФ «Украпрмснаб.
З огляду на викладене, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне надання послуг, податкові накладні та ТТН, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області №0000081720 від 25.02.2013 року є правомірними.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 20 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 24 грудня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0000081720 від 25.02.2013 року - відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова у повному обсязі складена та підписана 24 грудня 2013 року.
Суддя О.П. Островська