ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
20 грудня 2013 року № 813/8577/13-а
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Сидор Н.Т.,
за участі секретаря судових засідань Цар Х.М.,
представника позивача Байової Х.Ю.,
представників відповідачів Кошевої Н.І., Туганової Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Іскра» до Львівського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, державного реєстратора на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Туганової Наталії Семенівни про визнання дій незаконними, скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання до вчинення дій,
14 листопада 2013 року Публічне акціонерне товариство «Іскра», звернулось до суду з позовом до Львівського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, Державного реєстратора на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Туганової Наталії Семенівни з наступними позовними вимогами:
- визнати дії Львівського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції щодо відмови у державній реєстрації прав власності на нерухоме майно: газопровід Ру = 6 кгс/кв. см, діаметром 500 мм, довжиною 808,5 м.п., що розташований: Львівська область, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14 і належить на праві власності Публічному акціонерному товариству «Іскра», незаконним;
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державнй реєстрації прав та їх обтяжень № 7705204 від 07.11.2013 року;
- зобов'язати Львівське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції провести державну реєстрацію права власності газопроводу Ру = 6 кгс/кв. см, діаметром 500 мм, довжиною 808,5 м.п., що розташований: Львівська область, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14.
Свої позовні вимоги обґрунтовує, тим, що відповідач безпідставно відмовив у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме газопровід Ру = 6 кгс/кв. см, діаметром 500 мм, довжиною 808,5 м.п., що розташований: Львівська область, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, оскільки при зверненні з заявою про реєстрацію позивач надав належні документи для проведення реєстрації, та які не виключали можливості зареєструвати газопровід як об'єкт нерухомості.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, покликаючись на мотиви позовної заяви, просила позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача Львівського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції в судовому засідання проти позову заперечила, надала суду письмові заперечення, відповідно до яких стверджує, що Львівське міське управління юстиції є неналежним відповідачем, оскільки жодної вимоги позивача яка б ґрунтувалась на чинному законодавстві до них не заявлено. У задоволені позову просив відмовити повністю.
Відповідач Державний реєстратор на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Туганова Наталія Семенівна в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав наведених у письмових запереченнях, зокрема стверджує, що рішення про відмову прийнято з врахуванням норм чинного законодавства, оскільки з наданих позивачем документів не можливо було встановити права які ними засвідчувались. Просила прийняти рішення, яким у задоволені позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно умов біржової угоди №96-02/5 договору купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 02 жовтня 2002 року (а.с.8-9), ВАТ «Кінескоп» продало, а ВАТ «Іскра» купило товарно-матеріальні цінності, зокрема, газопровід Ру = 6 кгс/кв. см, діаметром 500 мм, довжиною 808,5 м.п., що розташований: Львівська область, м. Львів, вул. Вулецька, 14.
24 жовтня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Іскра», звернулось до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказаний газопровід.
Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 7705204 від 07 листопада 2013 року, позивачу було відмовлено у державній реєстрації права власності на газопровід Ру = 6 кгс/кв. см, діаметром 500 мм, довжиною 808,5 м.п., що розташований: Львівська область, м. Львів, вул. Вулецька, 14. (а.с. 7).
Позивач не погодившись з даним рішенням, оскаржив його до суду.
Особливості реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон) та «Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Порядок).
Згідно ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У відповідності до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачає обов'язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
З наведених вище норм вбачається, що реєстраційний орган повинен перевіряти відсутність підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, встановлювати факт відсутності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень, та при наявності таких підстав приймає рішення про зупинення державної реєстрації прав або відмовляє в такій реєстрації.
Відповідно до ст.24 Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено зокрема, у разі, якщо, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Статтею 19 Закону передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до п.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень №703 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат.
З матеріалів справи вбачається, що і не заперечується позивачем, що при зверненні до державного реєстратора подано лише біржову угоду №96-02/5 договору купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 02 жовтня 2002 року (а.с.8), а саме газопроводу Ру = 6 кгс/кв. см, діаметром 500 мм, довжиною 808,5 м.п., що розташований: Львівська область, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14.
Суд звертає увагу на те, що даний договір, предметом згідно якого є товарно-матеріальні цінності, зокрема зазначений вище газопровід, засвідчує лише право власності позивача на газопровід, проте не вказує на належність газопроводу до нерухомого майна, більше того, сам же договір, відносить його до товарно-матеріальної цінності, тобто надає газопроводу статусу рухомого майна.
А тому, на переконання суду, визначений зазначеною угодою статус газопроводу як рухомого майна, не дає змогу вважати його нерухомим майном, і як наслідок зазначений документ не надає можливості встановити відповідність заявлених прав поданим документам, що в силу ст.24 Закону, є підставою прийняття рішення про відмову у державній реєстрації права власності.
Відносно посилань позивача про обов'язок реєстратора зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію прав, у випадку неподання позивачем усіх документів, хоча як встановлено судом позивач в позові стверджує, що надав усі необхідні документи для такої реєстрації, то суд стосовно даного обов'язку в межах даного спору зазначає наступне.
Статтею 22 Закону передбачено порядок зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема зазначено, що у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.
В пункті 13 Порядку зазначено, що разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.15 Закону державний реєстратор під час реєстрації прав та їх обтяжень встановлює факти відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а також встановлює факт відсутності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.
А відтак, суд зауважує, що прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, є можливим тоді, коли заявлене право підлягає реєстрації та відсутні підстави визначені ст.24 Закону для відмови у здійсненні державної реєстрації прав чи обтяжень, а так як державним реєстратором було встановлено підстави для відмови у реєстрації прав, то і відповідно підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію не було, що в свою чергу не створило обов'язку зупинення розгляду заяви про реєстрацію для відповідача.
Відносно покликання позивача на порушення відповідачем вимог Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14 квітня 2009 р. N 660/5, під час проведення державної реєстрації прав, та згідно п.1.3 яких, газопровід можливо трактувати як нерухоме майно, то суд зазначає таке.
В самих ж Методичних рекомендаціях у загальних положеннях йдеться про те, що визначення належності об'єкта до нерухомого або рухомого майна має велике значення у відносинах, пов'язаних з виникненням, переходом та припиненням права власності на ці об'єкти. Так, в залежності від того, чи є об'єкт нерухомим майном, особа обирає для себе ту поведінку, яка законодавством встановлена для об'єктів нерухомості (наприклад, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна).
Тобто зазначені рекомендації надають особі право того чи іншого вибору поведінки в залежності від ситуації, що склалась, а також, на переконання суду рекомендації містять лише альтернативні приписи можливої поведінки особи, тим самим не є обов'язковими для виконання, оскільки є рекомендаційного та інформаційно-роз'яснювального характеру, в зв'язку з чим суд відхиляє посилання позивача про порушення державним реєстратором під час проведення реєстрації прав на газопровід зазначених рекомендацій, так як відповідач, як було встановлено судом в процесі розгляду даної справи, керувався виключно нормами Закону, який має вищу юридичну силу над іншими нормативно-правовими актами, зокрема над вказаними рекомендаціями.
Окрім цього, суд звертає увагу на тому, що під час проведення державної реєстрації, державний реєстратор не визначає на власний розсуд належність об'єкта до рухомого чи нерухомого майна, оскільки такі відомості про статус майна містять самі документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав.
Більше того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем для реєстрації самостійно було надано договір, яким газопроводу було надано статус рухомого майна, і дана обставина є тією обставиною, яка виключає можливість проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, так як з поданої угоди неможливо було встановити прав які вона засвідчувала.
За правилами, встановленими ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на це, суд вважає, що Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Туганова Наталія Семенівна під час прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 7705204 діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, а отже вимоги позивача про визнання дій незаконними і скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, та зобов'язання вчинити певні дії суб'єкта владних повноважень є безпідставними і не підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання судових витрат, то такі в силу ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 24.12.2013 року.
Суддя Сидор Н.Т.