Іменем України
10 грудня 2013 року Справа №827/2845/13-а
місто Севастополь
11 год. 30 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Балась Т.П, при секретарі Нікішенко Г.О.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Охтирським МРВ УМВС України в Сумській області від 08.01.2002 року;
представника відповідача - Севастопольської міської Ради - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської міської Ради про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.11.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України "Про місцеве самоврядування" відносно отримання згоди на розробку проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га. розташованої в місті Севастополі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарчих споруд і будівель.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, але 06.12.2013 року через канцелярію суду надіслав до матеріалів справи письмові заперечення.
Суд, заслухавши пояснення позивача, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази та заперечення проти позову, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у червні 2013 році ОСОБА_1 звернувся до Севастопольської міської Ради із клопотанням від 13.06.2013 року про визначення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га., розташованої в місті Севастополі з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих споруд і будівель.
Листом Севастопольської міської Ради від 28.08.2013 року позивача було повідомлено, що у зв'язку з відсутністю графічних матеріалів в наданих документах, на яких визначено бажане місце розташування земельної ділянки, відповідно до Регламенту Севастопольського міської Ради VI скликання, затверджене рішенням міською Радою від 23.11.2010 року №11, направлено на подальше узгодження, та про прийняте рішення буде повідомлено додатково.
За розглядом наданого клопотання рішенням Севастопольської міської Ради від 15.10.2013 року №6110 «Про відмову в наданні згоди на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га. розташованої в місті Севастополі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарчих споруд і будівель ОСОБА_1» було відмовлено в отримання згоди на розробку проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га. розташованої в місті Севастополі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарчих споруд і будівель у зв'язку з відсутністю графічних матеріалів на якіх визначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки серед іншого на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до частини 1 статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача надав в якості графічних матеріалів аркуш паперу, на якому нанесено у дрібному масштабі план частини території півострову Крим з нанесеними пунктирами межами м.Севастополя.
Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 №5245-VІ з дня набрання чинності Законом (01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими (в межах населеного пункту (за винятком) - землі комунальної власності, за межами (за винятком) - державної власності).
Відповідно до п.7 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій.
На даний час вказана інвентаризація земель не проведена.
Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За чинним законодавством площа земельної ділянки вираховується як площа проекції межі земельної ділянки на площину проекції, в якій встановлена геодезична система координат (т. зв. аналітична площа). Саме вона фіксується в правовстановлюючих документах. На противагу аналітичній може бути також обчислена фізична площа, що враховує рельєф фізичної поверхні - пагорби, схили, западини тощо і може бути більшою.
Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
План земельної ділянки - графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.
Таким чином, графічний матеріал - одна із тих частин документації, без якої оформлення чи переоформлення прав на землю не можливе. Цей документ характеризує місце розташування земельної ділянки. Виготовлення графічного матеріалу - це виготовлення документації із землеустрою при оформленні земельної ділянки у власність (користування), що регулюється Законом України "Про землеустрій".
Щодо посилання позивача про те, що відповідач має сам визначити без його погодження земельну ділянку, слід вказати, що порядок оприлюднення відомостей Державного земельного кадастру встановлений ст.36 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
Так, відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів.
Відомості, зазначені у частині 1 статті 36 даного Закону, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру (Публічна кадастрова карта).
Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок), Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.
Пунктом 162 цього Порядку зазначено, що відомості Державного земельного кадастру надаються Державними кадастровими реєстраторами у формі:
витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;
довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території);
викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.
Таким чином, Севастопольська міська Рада не веде облік вільних земельних ділянок та не має правових підстав для надання інформації щодо вільних земельних ділянок.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача винести на засідання чергової сесії Севастопольської міської Ради клопотання позивача від 13.06.2013 року суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 21 регламенту Севастопольської міської Ради VI скликання затверджене рішенням I сесії міської ради № 11 від 23.11.2010 року сесія проводиться поквартально.
Згідно зі статею 20 Закону України "Про звернення громадян" Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Дана відповідь була надіслана позивачу листом Севастопольської міської Ради від 28.08.2013 року, що вбачається із копії даної відповіді в матеріалах справи, тобто в строки передбачені чинним законодавством.
Таким чином , відповідач діяв відповідно до чинного законодавства і жодних порушень з його боку судом не встановлено.
Також судом встановлено, що 13.06.2013 року був укладений договір №90/06/13-з про надання юридичних послуг між позивачем та ТОВ «Правозахісна група «Варта» з метою підготовки пакету документів для отримання позивачем земельної ділянки.
Крім того, із клопотанням від 13.06.2013 року до Севастопольської міської Ради від імені позивача звернувся ОСОБА_3 діючий на підставі договору доручення №90/60/13-а від 13.06.2013 року.
Відповідно до частини першої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Частиною першої статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Згідно зі статею 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до статті 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.
Таким чином, особа, яка є представником іншої особи, у тому числі за договором доручення, діє в інтересах довірителя за довіреністю, наданою довірителем.
Зі змісту клопотання від 13.06.2013 року вбачається, що при звернені до Севастопольської міської Ради заявником не було додано довіреності для права вчинення від його імені дій, у тому числі надання клопотань про передачу земельних ділянок, тощо.
З огляду на викладене, прийняття рішення Севастопольської міської Ради від 15.10.2013 року №6110 «Про відмову в наданні згоди на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га. розташованої в місті Севастополі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарчих споруд і будівель ОСОБА_1» є наслідком правомірних дій відповідача, у зв'язку з чим не може бути визнано протиправним, а тому відсутні підстави для його скасування.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити, оскільки позивачем не дотримано встановленого Законом порядку для набуття та реалізації права на землю.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова у повному обсязі складена 18 грудня 2013 року
Суддя Т.П.Балась