04 листопада 2013 р.Справа № 2114/2-а-1108/12
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванцова Н.К.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії щодо призначення пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що загальний стаж роботи позивачки за спеціальністю фармацевт становить більше ніж 25 років. Виходячи з зазначеного вона звернулась до управління пенсійного фонду України в м. Херсоні за призначенням пенсії за вислугою років. Дане звернення було задоволено. Однак на початку грудня 2011 року їй стало відомо, що рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсії, управлінням пенсійного фонду України в м. Херсоні було припинено виплату їй пенсії за вислугою років, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу, який дає право на даний вид пенсії (стаж по вислузі років складає 21 рік 7 місяців 28 днів), мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 з 13.04.2007 року до 28.04.2011 року працювала на посаді фармацевта у фізичної особи - підприємця.
Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 березня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано дії Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні щодо припинення у виплаті пенсії ОСОБА_1 за вислугою років із-за відсутності необхідного стажу - неправомірними.
Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, що має спеціальний стаж роботи більше 25 років, з урахуванням періоду роботи з 13.04.2007 року по 28.04.2011 року на посаді фармацевта у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що зазначених клопотань не надходило, колегія суддів вважає, що справа може бути розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 працювала з 01.08.1984 р. по 22.01.2000 р. на посаді фармацевта в Аптеці № 8 м. Херсона, з 21.01.2000 р. по 30.03.2001 р. на посаді фармацевта Спільного українсько-естонського підприємства «Хетал, ЛТД», 05.04.2001 р. була прийнята на посаду фармацевта Приватного малого підприємства «Генезис», з 05.05.2001 р. по 11.07.2006 р. працювала на посаді завідуючої аптечного кіоску Приватного малого підприємства «Генезис», з 07.07.2006 р. по 20.07.2006 р. на посаді медсестри Макарівського заводу залізобетонних виробів, з 13.04.2007 р. до 27.04.2011 р. на посаді фармацевта за трудовим договором з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, зареєстрованого в Дніпровському районному центрі зайнятості. Дані відомості підтверджуються трудовою книжкою позивача.
За ліцензією державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення серії НОМЕР_1, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 за рішенням № 638 від 01.11.2006 р., має право на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, строком з 01.11.2006 р. по 01.11.2011 р.
Протоколом засідання комісії Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні, для розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою пенсій від 25.11.2011 р. за №10, було вирішено за даними документами припинити виплату пенсії за вислугу років по особовому рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 01.12.2011 року із-за відсутності необхідного стажу, який дає право на даний вид пенсії (стаж по вислузі років складає 21 рік 7 місяців 28 днів).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.
Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, які за змістом ст. 24 Конституції України також не є вичерпними. Стаття 22 Конституції України гарантує конституційні права і свободи та зазначає неможливість їх скасування.
Згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (з подальшими змінами та доповненнями) передбачено, що до установ охорони здоров'я відносяться аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини. До посад відносяться - провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад).
Відповідно до п. 2 приміток до вказаної Постанови, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги ту обставину, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців», дія даного Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців і ніяким чином не суперечить Переліку за Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що посади фармацевта та завідуючої аптечним пунктом, де працювала позивач, підпадають під перелік найменувань закладів і установ охорони здоров'я, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», оскільки в даній постанові не визначено форми власності фармацевтичних (аптечних) закладів або установ.
Колегія суддів критично сприймає доводи апелянта на рахунок того, що позивачем використано засоби досудового урегулювання спору та, як наслідок, пропущено строк звернення до суду, виходячи з того, що вручення Протоколу №10 засідання комісії для розгляду питань пов'язаних з призначенням та виплатою пенсії від 25.11.2011 року, не може вважатися засобом досудового врегулювання спору.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні - залишити без задоволення.
Постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 березня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов