19 грудня 2013 року Справа № 876/14365/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними рішень посадових осіб, відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними рішень посадових осіб, відшкодування моральної шкоди.
Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову, оскільки при прийнятті рішення судом не взято за основу вимоги постанов КМ України №45 від 13.02.2008 року та № 1294 від 07.10.2007 року, а також вимоги ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 01.01.2008 року постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" від 07.11.2007 року №1294 встановлено нові умови оплати праці військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, тобто введено нове грошове забезпечення військовослужбовців.
На підставі Указу Президента №1234/2007 від 18.12.2007 року втратили чинність, зокрема і Указ Президента від 4 жовтня 1996 року N 926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» згідно якого вводилась щомісячна доплата в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути нарахована.
До того ж, постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" № 393 від 17 липня 1992 р. не передбачає включення щомісячної доплати в розмірі від 25 відсотків суми пенсії, яка б могла бути позивачу нарахована в грошове забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" №2262-12 від 09.03.1992р. (в редакції, що діяла до змін внесених згідно із Законом "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 року) було встановлено, що особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" статті 13, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. ( Пункт "в" частини першої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3946-12 від 04.02.94, N 51-ІУ від 04.07.2002 ).
З 01.01.2008 року постановою Кабінету Міністрів України"Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" від 07.11.2007 року №1294 встановлено нові умови оплати праці військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, тобто введено нове грошове забезпечення військовослужбовців.
У зв'язку з тим, що на момент здійснення перерахунку з 01.01.2008 року пункт "в" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" №2262-12 було скасовано Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006, тому позивачу не підвищено з 01.01.2008 р. розмір пенсії на 5%.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що перерахунок та виплата пенсії позивачу здійснюється відповідно до норм чинного законодавства.
Крім цього, згідно з абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової") шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювана, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що вірною є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки не доведено наявність такої і заподіяння такої позивачу з боку відповідача.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.195,198,200,205,207,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 листопада 2013 року у справі № 299/2383/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді В.Я.Качмар
О.І.Мікула