Справа: № 2а/2506/1535/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Лямзіна Н.Ю. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
12 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,
при секретарі - Січкаренко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги мотивує тим, що йому неправомірно відмовлено в продовженні виплати компенсації, відповідно до ч. 1 пункту 8 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на нарахування та виплату компенсації по відшкодуванню втраченого заробітку.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 жовтня 2012 року позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивачу з 19.01.2010 року встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК.
Крім того, позивач, згідно до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серія НОМЕР_1, відноситься до категорії 2 постраждалих від аварії громадян.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача з припинення виплати позивачу компенсації по відшкодуванню втраченого заробітку є неправомірними.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до п.8 ст.21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 2 категорії (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: відшкодування у встановленому законодавством порядку заробітку, який вони мали до ушкодження, якщо захворювання або каліцтво, що виникли у зв'язку з виконанням робіт призвели до стійкої втрати професійної працездатності, що встановлено уповноваженою медичною комісією.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Відповідно до ст.62 Закону, роз'яснення порядку застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, місцевими всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Згідно до ст.63 вказаного Закону, фінансування витрат пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Однак, всупереч вищезазначеним нормам закону відповідач припинив виплату компенсації по відшкодуванню втраченого заробітку позивача, посилаючись на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 09.03.2010 р. №125/20/112-10.
Проте, колегією суддів вважає зазначені доводи безпідставними, оскільки вони спростовуються положеннями ч.2 ст. 9, ст. 5, 8 КАС України, відповідно до яких лист-роз'яснення не є джерелом права.
Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що оскільки позивач є військовослужбовцем, а тому на нього не розповсюджуються пільги, передбачені пунктом 8 частини першої статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з огляду на наступне
Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що пільги, які передбачені пунктом 8 частини першої статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розповсюджуються, крім інших груп постраждалих осіб, також на військовослужбовців - ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
За приписами статті 11 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі -Закон № 2011-ХІІ) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни (стаття 12 Закону № 2011-ХІІ, в її редакції від 22 травня 2008 року).
Також статтею 2 вищезазначеного Закону встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно до пункту 14 статті 14 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці та члени їх сімей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, користуються пільгами, передбаченими Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон № 796-ХІІ).
Надання пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи регулюється розділом IV Закону № 796-ХІІ.
Норми частини першої статті 19 зазначеного Закону встановлюють, що компенсація та пільги, встановлені в даному розділі, стосуються всіх громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до встановлених категорій.
З системного аналізу приведених вище норм Законів №№ 2011-ХІІ та 796-ХІІ вбачається, що дія будь-яких пільг та компенсацій, встановлених останнім законодавчим актом, в тому числі і відшкодування втраченого заробітку, розповсюджується без будь-яких обмежень на всіх військовослужбовців, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже суд першої інстанції зробив вірний висновок про протиправність дій відповідача, яким не проводилася виплата позивачу спірних коштів.
Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним, а тому підстав для їх задоволення немає.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 жовтня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Судді: Г.М. Бистрик
В.Г. Усенко
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Бистрик Г.М.
Усенко В.Г.