Справа: № 826/13088/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
17 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Ітрако" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Ітрако" до Київської регіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації від 22.07.2013 року, -
У серпні 2013 року позивач - Підприємство з іноземними інвестиціями "Ітрако" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації від 22.07.2013 року, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості товарів від 22.07.2013 року № 100260000/2013/230461/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2013 року № 100260000/2013/10103.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2013 року та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Ітрако" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями "Ітрако" задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи Київської регіональної митниці Міндоходів при коригуванні митної вартості товару та винесенні картки відмови в прийнятті митної декларації, діяли у відповідності до норм Митного кодексу України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, 21 липня 1997 року між фірмою «Itraco GmbH» (Німечинна) (Продавець) та ПІІ «Ітрако» (Україна) (Покупець) укладено Контракт №038/97/01 на поставку поліграфічної продукції.
На виконання умов Контракту у липні 2013 року фірма «Itraco GmbH» (Німечинна) здійснила поставку товару на користь позивача на умовах EXW відповідно до правил «Інкотермс-2010». Згідно Додатку №1546 від 01.07.2013 р. до Контракту, позивачем придбано у контрагента партію товару - фарба поліграфічна чорна та кольорова загальною вартістю партії - 45 050Євро. Продавцем виписано позивачу комерційний інвойс від 02.07.2013 р. №420568 на суму 45 050Євро.
11 липня 2013 року позивачем для митного оформлення ввезеного на територію України товару було подано до митного органу вантажно - митну декларацію (ВМД) №100260000/2013/139662 на товари - фарби друкарські для офсетного друку та подано наступні документи:
- декларація митної вартості (ДМВ) №100260000/2013/139662 від 11.07.2013р.;
- копія рахунку/інфойсу від 02.07.2013р. №420568;
- копія СМRб/н від 02.07.2013р.;
- копія Додатку до контракту №1546 від 01.07.2013р.;
- копія Контракту №038/97/01 від 21.07.1997р.;
- копія довідки про транспортні витрати б/н від 08.07.2013р.;
- копія договору транспортного експедирування №UAC 211 від 08.12.2010р.;
- копія митної декларації країни відправлення №MRN 13DE335679657914E4 від 02.07.2013р.;
- копія сертифіката про проходження товару №А13767583 від 02.07.2013р.;
- копія ВМД №100260000/2013/137424 від 21.03.2013р.;
- копія ДМД №100260000/2013/137424 від 21.03.2013р.;
- копія рахунку №110186797 від 11.03.2013р.;
- комплект копій бухгалтерських документів, що стосуються відчуження оцінюваних товарів (ідентичних) на території України;
- комплект копій банківських документів, які стосуються розрахунків з постачальником товарів на умовах Контракту;
- технічна документація на товари - фарби друкарські для ролевого офсетного друку;
- копія Статуту підприємства;
- копія картки обліку №100/2012/0004242 від 19.11.2012р.
При цьому позивачем заявлена митна вартість товару за ціною договору (основний метод) у розмірі: чорна фарба (3215110000) - 2,2295Євро/кг. та кольорова фарба (3215190000) - 2,6537Євро/кг.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, на підставі спрацювання критерію ризику АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), було виявлено, що митна вартість поданого до митного оформлення товару менша серед подібних товарів.
Враховуючи зазначене, відповідач прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 22.07.2013 року №100260000/2013/230461/2, у зв'язку з тим, що документи надані позивачем до митного оформлення, містили неповні відомості.
Позивачу запропоновано надати додаткові документи:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Витребувані додаткові документи позивачем у повному обсязі надано не було.
З урахуванням вищевикладеного, митна вартість була визначена за резервним методом. Позивач, вважаючи вказані дії контролюючого органу протиправними, звернувся до суду.
Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до статті 49 Митного Кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного Кодексу України).
Згідно із статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
У силу вимог пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до підпунктів 1.2, 1.9, 1.11 пункту 1 розділу 2 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - Порядок), контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом:
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;
- перевірки наявності необхідних для підтвердження митної вартості документів, визначених Порядком декларування.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу вимог частини 3 статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі потреби в наданні додаткових документів посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, у графі "Для відміток митного органу" ДМВ (або у випадках, коли вона не подавалась - на зворотному боці Інформаційного аркуша митного контролю товарів за ВМД /додаток 1 до Порядку оформлення/ або на звороті запиту /додаток 3 до Порядку оформлення/) робить запис про необхідність подання додаткових документів відповідно до пункту 11 Порядку декларування, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис.
Окрім того, згідно пункту 4 вказаного Порядку, у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У свою чергу, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (частина 11 статті 264 Митного кодексу України).
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.
Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року та 11.09.2012 року, зокрема в останніх було зазначено: «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості»;
- ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обгрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Суд залишив в силі рішення нижчестоящих судів, яким позовні вимоги задоволені, в тому числі про стягнення з Державного бюджету податку на додану вартість.
Так, колегія суддів звертає увагу на той факт, що ані відповідачем, ані судом першої інстанції не було зазначено які саме документи позивача містять розбіжності або мають ознаки підробки, які документи не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Натомість судове рішення містить суперечності у мотивувальній частині, так спершу, судом було зазначено, що контролюючим органом було витребувано додаткові документи у зв'язку із спрацювання критерію ризику АСАУР, а вже потім зазначено про невідповідність поданих документів, проте без зазначення, в чому саме вона полягала.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що Підприємством з іноземними інвестиціями «Ітрако» при ввезені на митну територію України товару було надано для митного оформлення весь пакет документів, визначений нормами Митного кодексу України та п.п. 7,11 вищезазначеного Порядку, а саме:
- декларація митної вартості (ДМВ) №100260000/2013/139662 від 11.07.2013р.;
- копія рахунку/інфойсу від 02.07.2013р. №420568;
- копія СМRб/н від 02.07.2013р.;
- копія Додатку до контракту №1546 від 01.07.2013р.;
- копія Контракту №038/97/01 від 21.07.1997р.;
- копія довідки про транспортні витрати б/н від 08.07.2013р.;
- копія договору транспортного експедирування №UAC 211 від 08.12.2010р.;
- копія митної декларації країни відправлення №MRN 13DE335679657914E4 від 02.07.2013р.;
- копія сертифіката про проходження товару №А13767583 від 02.07.2013р.;
- копія ВМД №100260000/2013/137424 від 21.03.2013р.;
- копія ДМД №100260000/2013/137424 від 21.03.2013р.;
- копія рахунку №110186797 від 11.03.2013р.;
- комплект копій бухгалтерських документів, що стосуються відчуження оцінюваних товарів (ідентичних) на території України;
- комплект копій банківських документів, які стосуються розрахунків з постачальником товарів на умовах Контракту;
- технічна документація на товари - фарби друкарські для ролевого офсетного друку;
- копія Статуту підприємства;
- копія картки обліку №100/2012/0004242 від 19.11.2012 р. Окрім того, ані відповідачем, ані судом першої інстанції не було вказано, яких саме документів позивачем не було надано на вимогу митного органу.
Необґрунтованими також є посилання відповідача на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару, порівняно з іншим митним оформленням, інформація про яке міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ, та наявність у митного органу сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товарів.
Згідно наведених вище нормативних положень митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів та, в разі наявності обґрунтованих сумнівів в правильності її визначення, може перевірити достовірність показників, зокрема шляхом запитування додаткових документів, проведення консультацій. Таким чином, сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, оскільки законодавство таких підстав прямо не встановлює.
Однак, в даному випадку, зроблені відповідачем посилання не свідчать про порушення позивачем вимог ст.ст. 266, 267 МК України і не спростовують дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність задекларованої позивачем митної вартості товарів та її відповідність правилам ст.ст. 259, 266, 267 МК України, у зв'язку з чим наведені відповідачем сумніви не можуть вважатися обґрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Ітрако" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями "Ітрако" задовольнити повністю.
Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Ітрако"- задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2013 року - скасувати.
Адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями "Ітрако" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості товарів від 22.07.2013 року № 100260000/2013/230461/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2013 року № 100260000/2013/10103.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.