Справа: № 1006/1801/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Додатко В.Д. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
12 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Василенка Я.М.
суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області на постанову Бородянського районного суду Київської області від 06.11.2012 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача про перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 06.11.2012 позов задоволено частково: зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії та державної соціальної допомоги позивачу за період з 29.02.2011 по 22.07.2011.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є непрацюючим пенсіонером, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, а також дитиною війни.
Згідно до абз. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
Статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» установлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII особам, віднесеним до категорії 2, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.
Статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлений у таких розмірах: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень.
Хоча у вищезазначений період дія положень статей 39, 51 Закону № 796 та ст. 6 Закону № 2195 не зупинялась, розрахунок зазначеного підвищення до пенсії, додаткової пенсії та державної соціальної допомоги відповідачем здійснено не згідно ст.ст. 39, 51 Закону № 796 та ст. 6 Закону № 2195, а згідно постанов КМ України.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на зазначені постанови КМ України, які обмежують права на отримання вищезазначених підвищення до пенсії, додаткової пенсії та державної соціальної допомоги, порівняно з правами, встановленими ст.ст. 39, 51 Закону № 796 та ст. 6 Закону № 2195, а тому застосуванню підлягають саме останні.
Отже, у вищевказаний період позивач мав право на отримання підвищення до пенсії, додаткової пенсії та державної соціальної допомоги відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону № 796 та ст. 6 Закону № 2195, що вірно встановлено судом першої інстанції.
При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Бородянського районного суду Київської області від 06.11.2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.,
Шурко О.І.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.