Справа: № 2а-78489/11 Головуючий у 1-й інстанції: Шовкопляс О.П. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
24 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Біла Церква Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача провести нарахування доплати до пенсії, додаткової пенсії та надбавки як дитині війни,-
встановив:
07 липня 2011 року позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Біла Церква Київської області про визнання протиправною відмову відповідача щодо призначення доплати до пенсії позивачу передбаченої ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі однієї мінімальної заробітної плати; визнання протиправною відмову відповідача щодо призначення додаткової пенсії позивачу за шкоду заподіяну здоров'ю, передбаченої ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком; визнання неправомірною відмову відповідача щодо перерахунку доплати до пенсії позивача згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з грудня 2010 року; зобов'язання відповідача призначити доплату до пенсії позивачу та стягнути з відповідача суму невиплачених коштів в розмірі, передбаченому ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати; зобов'язання відповідача призначити та виплачувати додаткову пенсію позивачу, стягнути з відповідача суму невиплачених коштів в розмірі, передбаченому ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановивши її на рівні 15% мінімальної пенсії за віком щомісячно; зобов'язання відповідача виплачувати позивачу доплату згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність починаючи за період з грудня 2010 року та здійснювати такі виплати у подальшому.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2011 року позовні вимоги позивача за період з 01 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року залишено без розгляду.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2011 року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного Фонду України в м. Біла Церква Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача провести нарахування доплати до пенсії, додаткової пенсії та надбавки як дитині війни - задоволено, а саме: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні нарахування доплати до пенсії позивачу за проживання на території радіоактивного забруднення згідно ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі мінімальної заробітної плати; зобов'язано відповідача провести нарахування та виплачувати щомісячно доплату до пенсії позивачу згідно ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, починаючи з 07 січня 2011 року; визнано протиправною відмову відповідача щодо перерахунку додаткової пенсії позивачу в розмірах відповідно до ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплачувати позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановивши її на рівні 15% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 07 січня 2011 року щомісячно з врахуванням виплачених сум; визнано протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відсотках до розміру мінімальної пенсії за віком; зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% від визначеного законом розміру мінімальної пенсії за віком, розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 07 січня 2011 року щомісячно з врахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України в м. Біла Церква Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення (категорія 4), серія НОМЕР_1, виданим Київською облдержадміністрацією, отримує пенсію у відповідача та проживає у м. Біла Церква Київської області, яке за переліком населених пунктів Київської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
У відповідності до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Статтею 51 Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Всупереч ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу доплати виплачувалась відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, від 26 липня 1996 року №836.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 26 липня 1996 року №836 відповідач не правомірно виплачував доплату до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39,51 зазначеного Закону.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування підвищення до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про обгрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність у позивачів права на перерахунок пенсії, доплати до пенсії та додаткової пенсії в розмірі, передбаченому ст. 39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Біла Церква Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М. Грищенко
І.О.Лічевецький
.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Грищенко Т.М.