Справа: № 362/1957/13-а(2а/362/172/13) Головуючий у 1-й інстанції: Жук М.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
12 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,
при секретарі - Січкаренко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Васильківської міської ради Київської області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Васильківської міської ради Київської області про визнання рішення протиправним та його скасування,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Васильківської міської ради Київської області про визнання рішення від 17 серпня 2012 року № 03-31-27-VI протиправним та його скасування.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Васильківської міської ради Київської області № 18.01-03- VI від 31 травня 2006 року передано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку у АДРЕСА_1 загальною площею 0,280 га, в тому числі: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,100 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,180 га.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,117 га, що розташована у м. АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2009 року, яка набрала законної сили, задоволено адміністративний позов ОСОБА_5 до Васильківської міської ради, третя особа ОСОБА_4, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії. Вказаною постановою визнано протиправним рішення Васильківської міської ради Київської області № 18.01-03- VI від 31 травня 2006 року та зобов'язано Васильківську міську раду Київської області порушити судовий порядок примусового припинення права на земельну ділянку у гр. ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 з мотивів суспільної необхідності та суспільних потреб - для відновлення дороги (проїзду) до земельної ділянки АДРЕСА_2.
Рішенням Васильківської міської ради Київської області № 03-31-27-VI від 17 серпня 2012 року відмінено рішення Васильківської міської ради Київської області № 18.01-03- VI від 31 травня 2006 року «Про розгляд заяв громадян про передачу у приватну власність та надання у користування земельних ділянок для індивідуального будівництва, ведення особистого селянського господарства та городництва» в частині передачі безкоштовно у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки у АДРЕСА_1, загальною площею 0,280 га.
20 серпня 2012 року ОСОБА_4 склав заповіт, за яким житловий будинок та земельні ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що перебували у його власності передані його сину ОСОБА_2
Як вбачається із свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Вважаючи рішення Васильківської міської ради Київської області № 03-31-27-VI від 17 серпня 2012 року незаконними, позивачі звернулися з вказаним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що так як ОСОБА_4 на підставі рішення Васильківської міської ради Київської області № 18.01-03- VI від 31 травня 2006 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, зареєструвавши своє право в установленому законом порядку, це рішення за своєю суттю є ненормативним правовим актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його використання, тобто набуття на його підставі права власності. Таким чином, міська рада, відміняючи це рішення діяла поза межами своєї компетенції та не у спосіб передбачений законами України.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи Законом України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, відповідно до Конституції України, визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад і таких повноважень як визнання такими, що втратили чинність чи скасування прийнятих власних рішень вказаною нормою закону не передбачено.
Відповідно до ч. 10 ст. 59 вищевказаного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Рішенням Конституційного суду у справі №7-рп від 16 квітня 2009 року за конституційним поданням Харківської місткої ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.1, 10, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59). Конституційним Судом України було також зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
З системного аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що рішення Васильківської міської ради Київської області № 03-31-27-VI від 17 серпня 2012 року не ґрунтується на вимогах Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Конституції України, адже рішення Васильківської міської ради Київської області № 18.01-03- VI від 31 травня 2006 року є актом одноразового застосування та може бути скасований лише в судовому порядку.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2009 року, якою лише зобов'язано міську раду порушити судовий порядок примусового припинення права на земельну ділянку у гр. ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 з мотивів суспільної необхідності та суспільних потреб - для відновлення дороги (проїзду) до земельної ділянки АДРЕСА_2, з огляду на наступне.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК . У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними. У разі пред'явлення до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування позову про незаконність припинення права землекористування через відсутність судового рішення про вилучення земельної ділянки відповідач вправі пред'явити зустрічний позов про таке вилучення, а суд має розглянути його разом із первинним позовом.
При вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення
Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. N 7-рп/2009.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Васильківської міської ради Київської області залишити без задоволення, а постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Судді:
Г.М. Бистрик
В.Г. Усенко
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Бистрик Г.М.
Усенко В.Г.