Справа: № 2а-14770/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
17 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової служби України, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2011 року №0000401704, №000411704, №0000421704, №0000431704, від 18.08.2011 року № 0000641704 та визнання протиправною бездіяльності, -
У грудні 2011 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2011 року №0000401704, №000411704, №0000421704, №0000431704, від 18.08.2011 року № 0000641704 та визнання протиправною бездіяльності, в якому просив визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.05.2011 року № 0000401704, від 13.05.2011 року № 0000411704, від 13.05.2011 року № 0000421704, від 13.05.2011 року № 0000431704, від 18.08.2011 року № 0000641704; визнати протиправною бездіяльність ДПА у м. Києві, яка виразилась у відмові скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені ДПІ у Печерському районі м. Києва; визнати протиправною бездіяльність ДПС України, яка виразилась у відмові скасувати протиправні податкові повідомлення - рішення, винесені ДПІ у Печерському районі м. Києва та у відмові скасувати рішення ДПА у м. Києві від 01.08.2011 року № 1123/к/25-214 про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_2
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2013 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в якій позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2013 року в частині не підтвердження правомірності застосування до позивача з боку ДПІ штрафних санкцій у сумі 510 грн. за неподання звітності з ПДВ за періоди липень 2009 року, липень 2010 року, серпень 2010 року (податкове повідомлення - рішення від 13.05.2011 року № 0000431704) та ухвалити в цій частині нову, про задоволення позовних вимог. Відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2013 року та прийняти нову, про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, СПД - фізична особа ОСОБА_2 зареєстрований Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 14.03.2005 року № 20700000000001020.
На податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва перебуває з 17.03.2005 року № 8871.
На підставі направлення на перевірку від 28.03.2011 року № 78/17-424, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.01.2011 року № 22 головним державним податковим ревізором - інспектором була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання позивачем вимог чинного законодавства з питань оподаткування за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 04.05.2011 року №28/1704-2607717797, на підставі якого позивачу винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 13.05.2011 року №0000401704, яким за порушення пп.пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон №889) збільшено грошове зобов'язання з ПДФО на 3606,56 грн. (у т.ч.: основний платіж - 2885,25 грн., штраф - 721,31 грн.);
- від 13.05.2011 року №0000411704, яким за порушення п.п. 10, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон №265/95) збільшено грошове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій на 719559,90 грн.;
- від 13.05.2011 року №0000421704, яким за порушення ст. 4 Закону України від 09.04.1999 №587-XIV "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" (далі - Закон №587) збільшено грошове зобов'язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на 4854,11 грн. (у т.ч.: основний платіж - 1299,29 грн., штраф - 3554,82 грн.);
- від 13.05.2011 року №0000431704, яким за порушення пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Законів України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97) збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 717,50 грн. (у т.ч.: основний платіж - 166 грн., штраф - 551,50 грн.).
За результатами адміністративного оскарження ДПА у м. Києві прийнято рішення від 01.08.2011 року №1123/К/25-214, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 13.05.2011 року №0000401704 в частині сплати штрафних фінансових санкцій у розмірі 721,31 грн., у решті вимог скаржника - відмовлено.
На підставі вищевказаного рішення ДПА у м. Києві ДПІ позивачу винесено нове податкове повідомлення-рішення від 18.08.2011 року №0000641704, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДФО на 2885,25 грн.
Рішенням ДПА України від 28.09.2011 року №363/К/10-2315 залишено без змін вказані податкові повідомлення-рішення та рішення ДПА у м. Києві, а скаргу - без задоволення. Позивач, вважаючи дії податкового органу протиправними, а податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду.
Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.
Колегія суддів вважає правомірними висновок суду першої інстанції та контролюючого органу щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 13.05.2011 року №0000401704 і від 18.08.2011 року №0000641704, з огляду на наступне.
Як зазначено в Акті перевірки, позивачем було порушено пп.пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону №889, що полягало у не перерахуванні до бюджету суми ПДФО з найманих працівників в сумі 2885,25 грн., що не заперечується позивачем в апеляційній скарзі.
Так, перевіркою встановлено, що за період з 08.09.2008 року по 05.11.2010 року позивачем використовувалась праця найманих працівників, а саме - ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Відповідно до наданих до перевірки розрахунково-платіжних відомостей про нараховану та виплачену зарплату встановлено, що позивачем нараховано ПДФО найманих працівників за 2008 р. - 253,96 грн., за 2009 р. - 930,48 грн., за 2010 р. - 2187,39 грн., водночас згідно з карткою особового рахунку позивачем перераховано до бюджету у 2008 р. - 164,15 грн., у 2009 р. - 322,43 грн., у 2010 р. - 0 грн., а отже, позивачем утримано, але не перераховано до бюджету 2885,25 грн., у т.ч.: за 2008 р. 89,81 грн., за 2009 р. - 608,05 грн., за 2010 р. - 2187,39 грн.
Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.
Дана норма є імперативною.
Разом з тим, позивачем ані в позовній заяві ані в апеляційній скарзі не наведено спростування зазначених в акті обставин та в ході розгляду справи не надано доказів, які б підтверджували повноту перерахування до бюджету ПДФО найманих працівників в сумі 2885,25 грн., а тому донарахування позивачу ПДФО в сумі 2285,25 грн. є правомірним.
Також судом першої інстанції вірно зазначено щодо недоцільності скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2011 року №0000641704, адже дане рішення було винесено в результаті адміністративного оскарження рішень контролюючого органу та містить нову (меншу) суму податкового зобов'язання.
Так, відповідно до п.п. 60.1.2, 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.
У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.
Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо необхідності скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2011 року №0000411704, з огляду на наступне.
Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем констатовано про порушення позивачем п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ненадання контрольних стрічок, а також про порушення п. 12 ст. 3 вищевказаного Закону, що полягало у неведенні обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в сумі 359694,95 грн.
Так, п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній в періоді, за який проводилася перевірка) визначено обов'язок суб'єктів господарювання друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.
Пунктом 5 ст. 17 Закону №265/95 (в редакції, чинній на час проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення) передбачено застосування до суб'єктів господарювання фінансової санкції в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі. Так, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем, до перевірки позивачем був надаваний магнітний носій з контрольними стрічками в електронній формі. Відповідач наявність створених контрольних стрічок в електронній формі на РРО належним чином не перевірив, наданий позивачем до перевірки магнітний носій з контрольними стрічками не дослідив і в акті не відобразив, а також не відібрав пояснень у позивача по суті вчиненого порушення, у зв'язку з чим необґрунтовано застосував п. 5 ст. 17 Закону №265/95, обмежившись лише твердженням про ненадання до перевірки контрольних стрічок у роздрукованому вигляді.
Окрім цього, відповідно до супровідного листа до скарги, надісланої позивачем до ДПА України від 12.09.2011 року, останнім було надано контролюючому органу довідку ТОВ "Побутрадіотехніка" з вибірковою розшифровкою магнітного носія (оригінал) на 12 арк., однак вказана обставина залишена відповідачем поза увагою, що не свідчить про об'єктивність результатів перевірки в цій частині.
Пунктом 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній в періоді, за який проводилася перевірка) передбачено обов'язок суб'єктів господарювання вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно із ст. 6 цього Закону облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Статтею 20 Закону №265/95 встановлено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З даного приводу варто зазначити, що відповідно до Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р. № 2063-III (чинного, на час виникнення спірних правовідносин) фізичні особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, є суб'єктами малого підприємництва.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів. Однак порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено виключно для юридичних осіб.
Так, відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Фізичні ж особи - суб'єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої визначена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом ГДПІУ від 21.04.93 р. № 12.
Разом з тим, дана Інструкція не містить положень стосовно правил заповнення Книги.
Державна податкова адміністрація України у листі від 26.10.2004 р. № 7684/Т/17-3115 зазначила: «У графі "сума виручки (доходу)" відображається фактично отримана сума виручки (як за наявності первинних документів, так і за їх відсутності)... У графі "витрати на виробництво продукції" відображаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, на підставі первинних документів про здійснення витрат».
На вимогу колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду, позивачем було надано до суду Книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року та податкові накладні, товарно - транспортні накладні, які є підставою, для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів.
З урахуванням викладено, спірне нарахування штрафних санкцій у сумі 719389,90 грн. є необґрунтованим, тому податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 року №0000411704 підлягає скасуванню.
Колегія суддів також погоджується з висновком щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 13.05.2011 року №0000421704 з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» (що був чинний на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво.
Згідно із ст. 2 Закону №587 об'єктом оподаткування збором є виручка - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі, а згідно із ст. 3 цього Закону ставка збору становить півтора відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного ст. 2 цього Закону, та сплачується у строки, визначені законом для місячного звітного періоду.
Статтею 4 Закону №587 встановлено, що збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, платники які визначені у ст. 1 цього Закону, сплачують на спеціальний рахунок Державного казначейства України щомісяця у строки, визначені законом для місячного звітного періоду.
Пунктом 4 наказу ДПА України від 28.03.2002 №133 "Про затвердження форми звіту про суми нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та Порядку його заповнення, а також довідки про суми зазначеного збору" передбачено подання вказаних звітів.
В Акті перевірки зазначено, що в порушення ст. 4 Закону №587 позивач не нараховував та не сплачував до бюджету збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 1299,29 грн., а в порушення п. 4 зазначеного вище Порядку позивач не подавав звітів про суми нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 1299,29 грн.
У позовній заяві та апеляційній скарзі позивач не навів спростування зазначених в акті обставин та в ході розгляду справи не надав доказів, які б підтверджували подання податкової звітності та повноту нарахування і сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 1299,29 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновки перевірки та суду першої інстанції про порушення ст. 4 Закону №587 та п. 4 названого Порядку, а спірне донарахування збору в сумі 1299,29 грн. та застосування штрафних санкцій 3554,82 грн. (у т.ч.: 324,82 грн. за заниження збору, 3230 грн. за неподання звітності) - правомірним, у зв'язку з чим підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2011 №0000421704 немає. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011року №0000431704 в повному обсязі з огляду на наступне.
Перевіркою було встановлено, що позивачем, який зареєстрований платником ПДВ (свідоцтво №100116450 від 16.05.2008 року), не було подано декларації з ПДВ за липень 2009 р., липень 2010 р., серпень 2010 р., крім того у листопаді 2009 р. позивач не в повному обсязі задекларував податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 166 грн.
Так, судом першої інстанції було зазначено, що декларація з ПДВ за серпень 2010 р. була надіслана позивачем, але до ДПІ не надійшла, при цьому доказів її одержання (вручення) позивач до скарги не надав. Декларації за липень 2009 р. і липень 2010 р. одержані відповідачем, але не визнані як податкова звітність, про що прийнято рішення від 18.09.2009 року №5659/К/28-612 та від 19.08.2009 року №4155/К/28-612.
Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року, з яких вбачається, що неподання звітності позивачем за липень та серпень 2010 року вже були предметом судового розгляду, окрім того судами було встановлено, що в ході адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення - рішенням Державною податковою адміністрацією у м. Києві від 10 серпня 2011 року №1182/К/25114 скаргу позивача задоволено частково, податкове повідомлення - рішення від 24 травня 2011 року №0000941702 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн. (за неподання податкової декларації за липень 2010 року) скасовано.
Помилковим є висновок відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань за листопад 2009 р. в сумі 159 грн. у зв'язку з тим, що згідно із звітом РРО за вказаний звітний період суми зобов'язань з ПДВ становлять 3956 грн., а не 3797 грн.
Згідно із пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Так, відповідач не врахував, що згідно із звітом РРО, на який він послався, позивачем здійснено операцію з повернення товару на суму 950 грн., що підтверджується також наданими відповідачем копією акта від 05.11.2009 року про те, що фіскальний чек №9682 від 05.11.2009 року на суму 950 грн. (у т.ч. ПДВ - 159 грн.) був пробитий помилково, а також копіями вказаного фіскального чеку та видаткового чеку від 05.11.2009 року №6983.
За цих обставин поставка товарів у розумінні Закону №168/97 фактично не відбулася і в позивача не виникли податкові зобов'язання з ПДВ, а тому донарахування 159 грн. і застосування штрафу в сумі 39,75 грн. є неправомірним.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2013 року - скасувати.
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 13.05.2011 року № 000431704.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 13.05.2011 року № 0000411704.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 17.12.2013 року.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.