Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-6061/11/0170/7
12.12.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Дудкіної Т.М. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Паздеріна О. М.
за участю сторін:
представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Крим"- Гайструк Лариси Сергіївни, довіреність № 1 від 11.12.13
представник відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Маргарітов М.В. ) від 09.09.13 у справі № 2а-6061/11/0170/7
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос -Крим" (вул. Вузлова, буд.12, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95047)
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)
заявник апеляційної скарги: Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09 вересня 2013 року у справі № 2а-6061/11/0170/7 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Крим» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 22.10.2010р. №0024282301/0; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 28.12.2010р. №0024282301/1; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 28.12.2010р. №0026022301/1; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 17.03.2011р. №0001922301. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09 вересня 2013 року, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на не підтвердження понесених позивачем витрат з придбання товарів у ТОВ «Юнілодес-Крим», ТОВ «Гранд Дистрибьюшн», ТОВ Лотос Крим».
У судове засідання представники відповідача та заявника апеляційної скарги не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи вказані особи сповіщені належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши у відкритому судову засіданні пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленням-рішеннями, які прийняті на підставі висновків акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 12.10.2010 року № 14532/23-7/3592700 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Крим» ЄДРПОУ - 35942700 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.06.2008р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 09.06.2008р. по 30.06.2010р.», яким було встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 428002 грн., у т.ч. за квітень 2009 року у сумі 59282 грн., за травень 2009 року у сумі 290232 грн., за червень 2009 року у сумі 151 грн., за червень 2010 року у сумі 78337 грн. Також за результати перевірки було встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1760317 грн., у т.ч. за 2009 рік у сумі 1217436 грн. (за 2 квартал 2009 року у сумі 460000 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 15693 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 741743 грн.), за 1 півріччя 2010 року у сумі 542881 грн. (1 квартал 2010 року у сумі 552191 грн., завищення за 2 квартал 2010 року у сумі 9310 грн.). За результатами проведеної перевірки позивачу було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2009 рік у сумі 148986 грн., за 1 півріччя 2010 року у сумі 647579 грн.
Вказані висновки податкової інспекції ґрунтуються на аналізі фінансово-господарських операцій позивача із ТОВ «Юнілодес-Крим», ТОВ «Гранд Дистрибьюшн», ТОВ Лотос Крим», правочини із якими податкова інспекція вважає нікчемними в силу їх безтоварного характеру. При цьому податкова інспекція в обґрунтування своїх висновків про безтоварний характер господарських операцій посилається на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та подорожніх листів на доставку товару на його адресу. Податкова інспекція вважає, що позивач протиправно відніс до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ витрати з придбання товарів за господарськими операціями із ТОВ «Юнілодес-Крим», ТОВ «Гранд Дистрибьюшн», ТОВ Лотос Крим».
Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Юнілодес-Крим», ТОВ «Гранд Дистрибьюшн», ТОВ Лотос Крим», у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин, повинен бути доведеним. При цьому судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічної перевірки контрагентів позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат у періоді, що перевірявся.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.
Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що правочини між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.
Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
На час здійснення перевірки позивача та постановлення податковою інспекцією висновку про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Юнілодес-Крим», ТОВ «Гранд Дистрибьюшн», ТОВ Лотос Крим», був відсутній відповідний вирок суду про фіктивність вказаних підприємств, відсутнє відповідне рішення суду про визнання правочинів недійсними, а тому податкова інспекція не мала правових підстав до висновку про нікчемність правочинів та висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).
Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, зі змісту вказаних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що понесені платником податку витрати у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) повинні бути документально підтверджені та безпосередньо пов'язані із здійсненням платником власної господарської діяльності.
Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".
Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.
Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.
Усі господарські операції, що були проведені між позивачем та ТОВ «Юнілодес-Крим», ТОВ «Гранд Дистрибьюшн», ТОВ Лотос Крим» спричинили реальні зміни майнового стану позивача і даний факт підтверджується наступними матеріалами справи.
Так між позивачем та ТОВ «Гранд-Дістрібьюшн Юг» укладений договір купівлі - продажу №123/05від 11.05.2009, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Гранд-Дістрібьюшн Юг») зобов'язується передати покупцю (позивачу), а покупець прийняти та оплатити товар в кількості , асортименті та за цінами, вказаними у накладних на відпуск товару.
За результатами виконання умов зазначеного договору складні видаткові накладні, а також виписані податкові накладні, згідно до яких ТОВ «Гранд-Дістрібьюшн Юг» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму без ПДВ 2631786,90грн., ПДВ 6833,33грн. Позивачем були перераховані ТОВ «Гранд-Дістрібьюшн Юг» грошові кошти за поставлений товар. Господарські операції між позивачем та ТОВ «Гранд-Дістрібьюшн Юг» відображені у бухгалтерському обліку.
Між позивачем та ТОВ «Юнілодес-Крим» укладений договір купівлі - продажу №54/04 від 30.04.2010, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Юнілодес-Крим») зобов'язується передати покупцю (позивачу), а покупець прийняти та оплатити товар в кількості , асортименті та за цінами, вказаними у накладних на відпуск товару.
За результатами виконання умов зазначеного договору виписані видаткові накладні, а також податкові накладні, згідно до яких ТОВ «Юнілодес-Крим» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму без ПДВ 221484,94грн., ПДВ 44296,99грн. Позивачем були перераховані ТОВ «Юнілодес-Крим» грошові кошти за поставлений товар. Господарські операції між позивачем та ТОВ «Юнілодес-Крим» відображені у бухгалтерському обліку.
Між позивачем та ТОВ «Лотос-Крим» укладений договір купівлі - продажу №65/03 від 30.03.2009 (додаткова угода до договору від 02.11.2009р. №1), відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Лотос - Крим» (ЄДРПОУ - 36161138)) зобов'язується передати покупцю (позивачу), а покупець прийняти та оплатити товар в кількості , асортименті та за цінами, вказаними у накладних на відпуск товару.
За результатами виконання умов зазначеного договору виписані видаткові накладні, а також податкові накладні, згідно до яких ТОВ «Лотос - Крим» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму без ПДВ 5158685,93грн., ПДВ 374042,36грн. Позивачем були перераховані ТОВ «Лотос - Крим» грошові кошти за поставлений товар. Господарські операції між позивачем та ТОВ «Лотос - Крим» відображені у бухгалтерському обліку. Сума валових витрат позивача по придбанню у даного контрагента ТМЦ складає 4984561,35грн.
Під час експертного дослідження судовим експертом було встановлено, що позивачем дійсно отримані від вищевказаних підприємств товари, які були оприбутковані належним чином за даними бухгалтерського та податкового обліку. Експертом було зазначено, що первинні документи бухгалтерського обліку містять усі необхідні реквізити для ідентифікації проведених господарських операцій.
Податкова інспекція не надала суду належних доказів, які б спростовували відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача та спростовували висновок експерта. Експертом було встановлено факт використання позивачем отриманих від підприємств товарів у власній господарській діяльності шляхом їх реалізації покупцям.
Судова колегія оцінила висновок експерта у сукупності із іншими письмовими доказами, що містять в матеріалах справи у відповідності із положеннями статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, та не знаходить підстав не довіряти вказаному висновку.
Під час здійснення перевірки податкова інспекція не досліджувала питання щодо реального виконання умов правочинів між позивачем та ТОВ «Юнілодес-Крим», ТОВ «Гранд Дистрибьюшн», ТОВ Лотос Крим», не досліджувала питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих товарів. Податкова інспекція виходила з висновку про нікчемність правочинів між позивачем та вказаними підприємства у зв'язку із ненаданням позивачем під час перевірки товарно-транспортних накладних та путьових листів на доставку товару.
Такі висновки податкової інспекції оцінюються судовою колегією критично з огляду на таке.
Посилання податкової інспекції на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та подорожних листів у підтвердження факту доставки товарів від його контрагентів судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 369 не регулюють податкові правовідносини, а є складовою частиною транспортного законодавства.
При цьому, судова колегія зазначає, що товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є первинним документом, що підтверджує валові витрати підприємства та податковий кредит платника податків. Це документи, які підтверджують транспортування товару підприємством, що здійснює доставку товару. Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року № 363 товарно-транспортна накладна є документом на перевезення вантажів, призначена для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи та оформлюється вантажовідправником та відноситься до первинної транспортної документації.
Відповідно до ст..48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року N 2344-III зі змінами та доповненнями, товарно-транспортна накладна обов'язкова для водія, як документ супроводжуючий вантаж.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із пунктами 11.1, 11.3 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Таким чином, подорожній лист вантажного автомобіля і товарно-транспортна накладна можуть застосовуватись у відносинах між перевізником та вантажовідправником.
Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Тож відносини між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності не потребують обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.
Як зазначалося вище, реальне здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Юнілодес-Крим», ТОВ «Гранд Дистрибьюшн», ТОВ Лотос Крим» підтверджується відомостями бухгалтерського та податкового обліку позивача, який сформований на підставі належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, придбаний позивачем товар був у подальшому реалізований покупцям, що також знайшло своє відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача, а сам по собі факт відсутності товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які не є документами, на підставі яких формуються валові витрати та податковий кредит з ПДВ, не позбавляє позивача права на віднесення витрат з придбання товарів до складу валових витрат та податкового кредиту.
Суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував фактичні обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносини у справі та надав спірним правовідносинам належну юридичну оцінку, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції - відсутні.
Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09 вересня 2013 року у справі № 2а-6061/11/0170/7 змінити.
Викласти пункт 6 резолютивної частини постанови в наступній редакції:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Крим» (ЄДРПОУ 35942700) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн. (Три гривні сорок копійок)».
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09 вересня 2013 року у справі № 2а-6061/11/0170/7 залишити без змін.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 17 грудня 2013 р.
Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська
Судді підпис Т.М. Дудкіна
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.В. Дадінська