11 грудня 2013 р.Справа № 2а-6704/11/1470
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2011 року №№ 0000393800, 0000403800, -
У вересні 2011 року ТОВ «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія» звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.
В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки перевірки не ґрунтуються на фактичних матеріалах, рішення-повідомлення прийняте з порушенням норм діючого законодавства.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року адміністративний позов було задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 20.05.2011 року №№ 0000393800, 0000403800 - повністю.
Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.04.11 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери діяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Марович Є.О. була проведеною документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія»з питань правових відносин з платником податків ДП «Антаріум» за грудень 2010р. Та ПП «ОСОБА_1» за січень 2011р.
За наслідками перевірки були складені Акти:
- №510/38/335/33513988 від 26.04.11р. по ДП «Антаріум» з питань правових відносин з платником податків за грудень 2010р.
- №509/38/33513988 від 26.04.11р. по ПП «ОСОБА_1» з питань правових відносин з платником податків за січень 2011р.
На підставі Акту №510/38/335/33513988 від 26.04.11р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000393800 від 20.05.2011р. про застосування збільшення суми грошового зобов'язання - 9850,00 грн. за платежем «Податок на додану вартість»та сплату штрафних санкцій в сумі 2462,50 грн.
В податковому повідомленні-рішенні №0000393800 від 20.05.2011р. зазначено, що позивачем порушено п.п. 7.2.1., п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Підставою відмовлення в зарахуванні позивачу вказаної суми податкового кредиту є, як вказується в Акті перевірки, є те, що, на думку відповідача, операції з наданням послуг від ТОВ «Антаріум» не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки у ТОВ «Антаріум» відсутні необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності основні засоби (складські приміщення, автотранспорт, земельні ділянки, обладнання, інше), не має наявності трудових ресурсів з необхідним фаховим знанням для здійснення відповідного виду діяльності.
На підставі Акту №510/38/33513988 від 26.04.11р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000403800 від 20.05.2011р. про застосування збільшення суми грошового зобов'язання -13 217,00 грн. за платежем «Податок на додану вартість» та сплату штрафних санкцій в сумі 1 грн.
В податковому повідомленні-рішенні №0000393800 від 20.05.2011р. зазначено, що позивачем порушено пунктів 198.3 статті 198 п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.
Підставою відмовлення в зарахуванні позивачу вказаної суми податкового кредиту є, як вказується в Акті перевірки, є те, що, на думку відповідача, операції з наданням послуг щодо проведення маркетингових досліджень від ПП «ОСОБА_1» не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки ПП «ОСОБА_1» відсутній за юридичною адресою, також відсутні необхідні умови для ведення фінансово-господарської діяльності основні засоби (складські приміщення, автотранспорт, земельні ділянки, обладнання, інше), не має технічного персоналу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит сформовано та обґрунтовано заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за грудень 2010р. та січень 2011 року, нарахованих у зв'язку з придбанням послуг на підставі податкових накладних і первинних бухгалтерських документах, оформлених належних чином відповідно до норм податкового законодавства.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що проведеними документальними позаплановими невиїзними перевірками позивача з питань правових відносин з платниками податків з ТОВ «Антаріум»та ПП «ОСОБА_1» за зазначені періоди не було виявлено будь-яких порушень податкового законодавства або іншого законодавства з питань оподаткування зі сторони позивача. Фактично всі недоліки та претензії сформульовано в акті перевірки щодо контрагентів позивача, а не до позивача.
За змістом пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг. Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.
Таким чином, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, податковий орган у даному випадку первинно мав встановити зміст та реальність господарської операції.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
З огляду на це, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
На підставі статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.
У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Водночас за змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
На підставі пункту 198.2 статті 198 ПК, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.
Позивачем було надано копії документів:
- Договір укладений позивачем з ДП «Антаріум»Договір №32-А від 01.09.2010 року на абонентське обслуговування комп'ютерної та оргтехніки;
- Договір про надання послуг з ПП «ОСОБА_1»№М2012 від 01.01.2011року;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від ПП «ОСОБА_1»від 31. 01. 2011р.;- звіт наданих послуг до Договору №М-2012 від 01.01.2011р. з ПП «ОСОБА_1»від 31.01. 2011 року;
- податкову накладну №138 від 31.01.2011р. на 44 200 грн. від ПП «ОСОБА_1»;
- податкову накладну №139 від 31.01.2011р. на 35 100 грн. від ПП «ОСОБА_1»;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2010р. від ДП «Антаріум»;
- податкову накладну №3112726 від 31.12.2010р. від 59 100 грн.;
- податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010 грн. з додатками;
- податкову декларацію з ПДВ за січень 2011р. з додатками та квитанціями про відправлення;
- свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП «ОСОБА_1» №100270526;
- свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ДП «Антаріум» №100271185;
- виписку по рах. №260040009 за період з 01.01.2011р. по 25.05.2011р. по оплатам ПП «ОСОБА_1»;
- оборотно-сальдова відомість по рахунку 10 за грудень 2010р.
Вказані документи підтверджують здійснення позивачем реальних господарських операцій у періоди що перевірялися. Зазначені документи у повному обсязі надавалися відповідачу під час проведення перевірки, проте, відповідачем первинні документи та пояснення позивача не було взято до уваги.
Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія», отримавши у встановленому порядку від ДП «Антаріум» та ПП «ОСОБА_1» податкові накладні, які містили всі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством, правомірно включило суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту і час укладення та виконання господарських операцій, зазначений контрагент позивача включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Отже встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про те, що дії ТОВ «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія» як платника податку є добросовісними, вчинені ним господарські операції сумніву в їх реальності не викликають, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються достатніми і наявними у матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит сформовано та обґрунтовано заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за грудень 2010р. та січень 2011 року, нарахованих у зв'язку з придбанням послуг на підставі податкових накладних і первинних бухгалтерських документах, оформлених належних чином відповідно до норм податкового законодавства.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Миколаїв Дистриб'юційна Компанія» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі № 2а-6704/11/1470 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян