Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 801/573/13-а
10.12.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Мунтян О.І. ,
Омельченка В. А.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/573/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 04.09.13
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.13 у справі № 801/573/13-а адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС від 29.12.2012 року № 0020871702, від 29.12.2012 року № 0020861702, стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 509,07 грн. (п'ятсот дев'ять грн. 07 коп.) шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АРК (ідентифікаційний код юридичної особи 38756639; 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, б. 1/9).
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.13, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання 10.12.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що 29.12.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0020871702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування в розмірі 25084,44грн., в тому числі 16722,96 грн. за основним платежем, 8361,48грн. - штрафні санкції; № 0020861702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25822,50 грн., в тому числі 17215,00 грн. за основним платежем, 8607,50 грн. - штрафні санкції (а.с.1-2 т.2). .
Підставою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 24.12.2012 № 10410/17-2/НОМЕР_1 документальної виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 рік по 31.12.2011 року.
Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.198.6 ст.198 розд. ІV, п.201.1 ст.201 розд. V Податкового кодексу України, п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2011 року між ТОВ «СФК-Промстройторг» (далі - Продавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 (далі - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 010501.
ТОВ «СФК-Промстройторг» на ім'я ФОП ОСОБА_2 виписано видаткову накладну №ПС-0120002 від 20.01.2011р. на суму 10105,84грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 1684,31 грн.) (а.с.46 т.1), також на ім'я позивача виставлено рахунок-фактуру б/н від 13.01.2011р. на суму 10105,84 грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 1684,31 грн.) (а.с.46 т.1) та позивачем було сплачено на банківський рахунок ТОВ «СФК-Промстройторг» грошову суму у розмірі 10105,84 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 1684,31 грн.) за умовами цього договору, що підтверджується відповідною банківською випискою від 19.01.2011р. на суму 10105,84грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 1684,31 грн.) (а.с.140 т.1).
Крім того з матеріалів справи вбачається, що передача товару від Продавця Покупцю підтверджується відповідною податковою накладною від 20.01.2011 №24 на суму 10105,84грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 1684,31 грн.) (а.с.45 т.1).
Матеріалами справи підтверджено, що зазначений товар був реалізований позивачем на виконання договору №1 від 12.01.11р. про поставку продукції Красногвардійському РАЙСТ (а.с.109 т.1) та договору №10/01/09 від 10.01.09р. про поставку товару КП РВБУ Кримспоживспілки (а.с.114 т.1.), що підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними №РН-0000001 від 19.01.11р. на Красногвардійське РАЙСТ на суму 1327,30 грн.(а.с.111 т.1), №РН-0000002 від 19.01.11р. на КП РВБУ КСС на суму 26985,67 грн. (а.с.116 т.1); довіреностями на отримання ТМЦ №8 від 19.01.11р.(а.с.112 т.1), №1749 від 19.01.11р. (а.с.117 т.1); податковими накладними №1 від 12.01.11р. на суму 1327,30 грн.(а.с.110 т.1) та №2 від 19.01.11р. на суму 26985,67 грн. (а.с.115 т.1); банківськими виписками від 12.01.11р. на суму 1327,30 грн., від 19.01.11р. на суму 26985,67 грн. (а.с.139, 140 т.1); даними Книги обліку доходів і витрат (а.с.240-248 т.1); реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с.180-181 т.1); договором №1 від 12.01.11р. поставки продукції Красногвардійському РАЙСТ(а.с.109 т.1); договором №10/01/09 от 10.01.09р. поставки товару КП РВБУ Кримспоживспілки (а.с.114 т.1); листом КП РВБУ Кримспоживспілки стосовно самовивозу придбаного товару (а.с.113 т.1).
Тобто, первинними документами бухгалтерського обліку (податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна, банківська виписка) у повному обсязі в сумі 10105,84 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 1684,31 грн.) підтверджується наявність фактичного виконання зобов'язань та їх оплата за господарською операцією між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «СФК-Промстройторг».
Позивачем обґрунтовано включено до витрат суму витрат у розмірі 8421,55 грн. по операціях з придбання товарів з ТОВ «СФК-Промстройторг» за 2011 рік, про що свідчать відповідні бухгалтерські документи, які наявні у матеріалах справи.
08.02.2012 між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 (далі-Покупець) та Малим приватним підприємством «Маркет» (далі - Постачальник) укладено Договір постачання № 08/02, згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язаний передати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити вказаний товар, у строки та на умовах, передбачених у цьому Договорі (а.с.42-43 т.1.)
Позивачем було сплачено на банківські рахунки МПП «Маркет» відповідні суми коштів за проведення операцій за Договором постачання № 08/02 від 08.02.2012 р., що підтверджується банківськими виписками (а.с.141-167 т.1).
Передача товару від Постачальника Покупцю підтверджується податковими та прибутковими накладними (а.с.47 т.1-107 т.1).
Також, матеріалами справи підтверджено, що зазначений товар був реалізований позивачем на виконання договору укладеного між позивачем та КП РВБУ «Кримспоживспілки» № 10/01/09 від 10.01.2009 року (а.с.114 т.1), що підтверджується: видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, банківськими виписками, Книгою обліку доходів і затрат СПД ФО ОСОБА_2,реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, листом КП РВБУ Кримспоживспілки стосовно самовивозу придбаного товару (а.с.113 т.1-.248 т.1).
Пп. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 ПК України визначає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п.56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).
Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
У пп. 58.1. ст58 ПК України зазначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Згідно пункту 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).
Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).
У п.200.4. ст.200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п.200.7. ст.200 ПК України).
Відповідно до п. 200.11 ст.200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності угод між позивачем та МПП «Маркет» та ТОВ СФК «Промстройторг» через наступне.
Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.
Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників» такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було.
Отже. суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.
Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.13 у справі № 801/573/13-а залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.13 у справі № 801/573/13-а змінити.
Викласти п. 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) 509,07 грн.(п'ятсот дев'ять грн. 07 коп.) судових витрат".
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.13 у справі № 801/573/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис О.І. Мунтян
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко