30 жовтня 2013 р.Справа № 2-а-4297/09/1522
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Кравчук(Дорбалюк) Тетяна Станіславівна
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Південного оперативного командування на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Південного оперативного командування про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, -
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Південного оперативного командування про стягнення заборгованості по грошові компенсації взамін не отриманого продовольчого пайка.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2009 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії управління Південного оперативного командування щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок. Стягнуто з управління Південного оперативного командування в особі фінансово-економічного відділу штабу управління Південного оперативного командування на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотриманий продовольчий пайок разом з коефіцієнтом інфляції в сумі 41852,26 грн.
Управління Південного оперативного командування не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2009 року та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що зазначених клопотань не надходило, колегія суддів вважає, що справа може бути розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу в управлінні Південного оперативного командування і в ньому ж перебував на продовольчому забезпеченні.
Приписами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 року № 2011 передбачено, що військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" згідно із Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року N 1459-III призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів".
А тому до спірних правовідносин не могла бути застосована норма ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка, власне, і передбачала можливість отримання грошової компенсації замість продовольчого пайка.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволені позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по грошові компенсації взамін не отриманого продовольчого пайка слід відмовити.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи зазначене судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але допустив порушення норм матеріального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують правильність висновків суду.
Відтак, апеляційна скарга Управління Південного оперативного командування підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Управління Південного оперативного командування - задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2009 року - скасувати та прийняти нову постанову суду.
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов