30 жовтня 2013 р.Справа № 821/1753/13-а
Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про захист порушеного конституційного права, -
30 квітня 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні, в якому просила захистити конституційне порушене право шляхом заборони примушування її брати участь у діяльності неприбуткової самоврядової організації Пенсійний фонд та скасувати вимогу про сплату боргу від 26 квітня 2013 року № Ф-722 на суму 4572,42 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що Пенсійний Фонд України змушує її до членства у некомерційній самоврядовій організації, де кожна застрахована особа є членом цієї організації. Статус приватного підприємця не є підставою для сплати членських (страхових внесків), так як такі внески сплачуються на конкретну особу - члена цієї організації.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року у задоволені позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ФОП ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що зазначених клопотань не надходило, колегія суддів вважає, що справа може бути розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
26 квітня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Херсоні винесено вимогу № Ф-722 про сплату заборгованості на суму 4572,42 грн. відносно позивача.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позовної заяви про порушення конституційних прав позивача виявились безпідставними, а вимога органу Пенсійного фонду щодо стягнення з позивача внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є правомірною, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також колегія суддів не приймає до уваги доводів апеляційної скарги відносно того, що при несплаті страхових внесків особа втрачає статус застрахованої особи і припиняє участь в загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, відповідно, коли особа не бажає сплачувати страхові внески вона не набуває статусу застрахованої. Таким чином, враховуючи відмову апелянта від сплати страхових внесків, вимоги до нього органу Пенсійного фонду є такими, що суперечать Закону, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є приватним підприємцем, який сплачує єдиний податок.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому Законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ст. 1 зазначеного вище Закону страхувальники - роботодавці та інші особи, які сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно п.5 ст.14 Закону страхувальниками є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 ст. 11 (тобто, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) та ч.1 ст. 12 цього Закону.
З наведених норм Закону слідує, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та є одночасно застрахованими особами і страхувальниками.
Також, згідно з п.10 ст. 20 цього Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із Законом.
Таким чином, Законом передбачено, що у разі несплати внесків особа несе відповідальність саме як страхувальник (застрахована особа), а не втрачає цей статус зі звільненням від обов'язку платити внески.
Тобто, визначальним у статусі страхувальника (застрахованої особи) є належність до встановленого Законом кола осіб, а не добросовісність виконання ним обов'язку щодо сплати страхових внесків. Відповідно, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що вона, залишаючись фізичною осою - суб'єктом підприємницької діяльності, не є застрахованою особою в розумінні Закону внаслідок несплати страхових внесків.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 є правильними.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивач свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу відповідач, який є суб'єктом владних повноважень довів апеляційному суду правомірність прийнятого рішення.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С. Золотніков
Суддя Ю.В. Осіпов