04 грудня 2013 року Справа № 9104/33787/10
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Дяковича В.П., Попка Я.С.,
з участю секретаря - Драбчук М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року по справі № 2а-5952/10/1370 за позовом управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1,
Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова звернулося до суду із адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, в якому просило визнати дії відповідача неправомірними та скасувати постанову про накладення штрафу від 21 червня 2010 року ВП № 16838544.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що судом першої інстанції не враховано, що державним виконавцем безпідставно застосовано штраф, так як позивач, з огляду на свої повноваження, а також неврегулювання на законодавчому рівні розміру мінімальної пенсії за віком, з якого слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни, позбавлений можливості забезпечити повне та фактичне виконання рішення суду, у зв'язку з невиконанням якого винесено оскаржувану постанову.
В судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просила її задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області 21 червня 2010 року винесена постанова серії ВП № 16838544 про накладення штрафу на позивача у розмірі 1020.00 грн. за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, на підставі якого Личаківським районним судом м. Львова 30 листопада 2009 року видано виконавчий лист № 2-а-2576 про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України i є обов'язковими до виконання на всій території України.
За приписами частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Положеннями статті 11 вищевказаного Закону встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Згідно з статтею 87 цього Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68).
Позивач, в обґрунтування неможливості виконання виконавчого листа, посилався на відсутність норми закону, якою визначено порядок обчислення мінімального розміру пенсії за віком для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1, у зв'язку з чим ним також було подано заяву про роз'яснення судового рішення, що, на думку суду, є безпідставним, а інших доказів поважності причин невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк позивач не надав.
Отже, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про накладення штрафу на управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова була винесена головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області в межах повноважень та відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року по справі № 2а-5952/10/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК
СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ
Я.С. ПОПКО
Повний текст ухвали виготовлено 09 грудня 2013 року.