10 грудня 2013 р.Справа № 2а/1412/651/12
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Сухаревич З.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни", -
09 грудня 2011 року позивач звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" за період з 19 червня по 19 грудня 2011 року та стягнення моральної шкоди у розмірі 1700 грн.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідач письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з 19 червня 2011 року та надалі є необґрунтованими, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено та виплати, передбачені нею, скасовано.
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач є «дитиною війни», перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, та має право на підвищення до пенсії як «дитині війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з 19 червня 2011 року, оскільки на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» була прийнята постанова КМУ від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набула чинності з 23 липня 2011 року.
До набрання чинності зазначеною постановою тобто до 23 липня 2011 року, при вирішенні справ цієї категорії щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни
Отже, з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не змінювалась та її дія у часі не зупинялась, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 09 червня 2011 року.
Недопущення обмеження строками пенсійних виплат, які проводяться безстроково, в межах та на підставі діючого законодавства, якщо не відбулось змін у законодавстві узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в Постанові Пленуму ВАСУ від 19 грудня 2011 № 8.
Апеляційний суд вважає помилковим та не приймає до уваги посилання апелянта на ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» оскільки ці норми стосуються пенсійних виплат нарахованих, але не виплачених з вини пенсійного фонду, а спір між сторонами виник щодо пенсійних сум, які відповідачем не нараховувались та не виплачувались.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ч. 10 ст. 182-2, ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2012 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перерахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1, виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком, з 09 червня 2011 року, з урахуванням виплачених сум за цей час.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий: суддя С.Д.Домусчі
суддя О.О. Кравець
суддя Л.П. Шеметенко