03 грудня 2013 року Справа № 14951/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Гулида Р.М., Затолочного В.С..,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Іф-Будімпекс» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Іф-Будімпекс» до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, Приватне підприємство «Іф-Будімпекс» ( далі ПП «Іф-Будімпекс») в січні 2011 року звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську (далі ДПІ в м.Івано-Франківську) та просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Івано-Франківську № 0000962301/0 від 22.11.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.11.2010 року № 0000972301 обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вказане податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованими та прийнятими з порушенням вимог діючого законодавства, а відтак в зв'язку з цим підлягають скасуванню.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року в задоволенні позову було відмовлено повністю.
Постанова суду мотивована тим, що в судовому засіданні відповідачем доведено правомірність податкових повідомлень-рішень, які винесені відповідачем на підставі в межах та у спосіб передбачений Конституцією та законами України і не підлягають до скасування. Позивачем же в судовому засіданні належними доказами не доведено підставності позовних вимог.
З цією постановою не погодився апелянт ПП «Іф-Будімпекс», яке звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року та винести нову постанову якою повністю задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Судом безпідставно не враховано в достатній мірі доказів, які представив позивач в судовому засіданні в підтвердження своїх позовних вимог.
В судовому засіданні представники апелянта вимоги апеляційної скарги підтримали і просили її задовільнити та скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року,а також винести нову постанову якою повністю задовільнити позовні вимоги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних міркувань.
Згідно ч.1.ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м. Івано-Франківську проведено планову виїзну перевірку ПП «Іф-Будімпекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року в зв'язку з чим складено акт №18748/23-1/34084209 від 10.11.2010 року.
На підставі вищенаведеного акту ДПІ в м.Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0 від 22.11.2011 року, яким нараховано податкове зобовязання по податку на прибуток на суму 2370385грн.50коп., в тому числі 1580257грн. основного платежу, 790128,50грн. штрафні (фінансові) санкції, а також податкове рішення № 0000972301 від 22.11.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким застосовано штраф в сумі 2438283,41грн.
За період з 01.07.2007р.по 30.06.2010р. ПП «Іф-Будімпекс» задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 2041563 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період 01.07.2007р. по 30.06.2010р. встановлено його завищення в сумі 1802302,00 грн в т.ч за липень 2009р. в сумі 1802302,00грн. та його заниження в сумі 222045 грн. в т.ч. за травень 2010 року в сумі 222045 грн.
В судовому засіданні судом першої інстанції встановлено, що податковим органом встановлено порушення позивачем пп.7.2.1, пп..7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у безпідставному віднесенні підприємством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість ПП «Іф-Будімпекс»в сумі 1580257,00грн., в тому числі за липень 2009року в сумі 1580240,00грн. за травень 2010 року в сумі 17,00грн., за рахунок завищення податкового кредиту за липень 2009 року в сумі 1802302,00грн. та заниження податкового кредиту за травень 2010 року в сумі 222045грн., проведеними на підставі здійснення господарських операцій по отриманню будівельних матеріалів у ПП ВКФ «Укрзбутпромтехпостач» відповідно до договору, від 23.07.2009 року № 23/07-1.
На виконання умов договору від 23.07.2009 року № 23/07-1 ПП «ІФ-Будімпекс» було виписано платіжні доручення №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 15 від 23.07.2009 року на загальну суму 10800000,00грн., в тому числі ПДВ 1802301,66грн.
Судом першої інстанції встановлено, що при відпрацюванні даної фінансово-господарської операції працівниками ГВПМ ДПІ в м.Івано-Франківську направлено запит до підрозділу податкової міліції Ленінської МДПІ у м.Луганську за місцем реєстрації вказаного контрагента, щодо підтвердження розрахунків. Згідно отриманої відповіді на зазначений запит надано лист директора ПП ВКФ «Укрзбутпромтехпостач» та завірені належним чином копії документів, які підтверджують відвантаження будівельних матеріалів, однак надати письмові пояснення, щодо фактичного відвантаження будівельних матеріалів останній відмовився. Згідно пояснення від 03.06.2010 року директора ПП «ІФ-Будімпекс» ОСОБА_1, видно, що згідно усної домовленості з директором ПП ВКФ «Укрзбутпромтехпостач» будівельні матеріали в повному обсязі знаходяться в АДРЕСА_1, на власному складі № 6 ПП ВКФ «Укрзбутпромтехпостач».
Для фактичного встановлення місцезнаходження будівельних матеріалів направлено запит на імя начальника ОБТІ в м.Луганськ та отримано відповідь від 09.07.2010 року № 15/43-2353 в якій вказано, що за даною адресою знаходиться житловий будинок зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності. Відділом податкової міліції Ленінської МДПІ у м.Луганськ встановлено, що за даною адресою розташований приватний одноповерховий будинок, загальною площею 39кв.м. з подвірними спорудами, які на правах приватної власності належать ОСОБА_3 В ході опиту гр.ОСОБА_3 повідомив, що за вказаною адресою він мешкає з 1953 року по даний час, на його приватній земельній ділянці складських приміщень ніколи не було, підприємницькою діяльністю він ніколи не займався.
Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) та відсутність його зберігання за адресою АДРЕСА_1, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з врахуванням вищенаведеного прийшов до вірного висновку про нікчемність вказаного правочину та зробив вірний висновок в тій частині, що не сплачені підприємством податок на прибуток і податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно, є дохідною частиною держбюджету, власністю держави, а відтак в цій частині підставно відмовив в позові.
Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття податкового рішення від 22 листопада 2010р. за № 0000972301 стали зафіксовані в акті перевірки факти порушення ПП «Іф-Будімпекс» вимог ст.1 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме за порушення строків, передбачених ст.ст.1, 2 вказаного закону. Відповідно до ст.4 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення резидентами строків передбачених ст.ст.1, 2 вищевказаного закону тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Строки порушення термінів розрахунків підтверджуються листом від 05.11.2008 року № 15-40/06-3034 у відповідності до п.5.1 Інструкції НБУ «Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортно-імпортними операціями», Івано-Франківською обласною дирекцією ВАТ «Райффайзенбанк Аваль» повідомлено ДПІ в м.Івано-Франківську про порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за імпортними операціями згідно контракту № 1-Е 7/9.07 від 07.09.2007 року та № 1D 15/4.08 від 17.04.2008 року укладеного ПП «ІФ-Будімпекс». Окрім того, суду подано розрахунок нарахування пені за порушення законодавчо встановлених термінів надходження імпортної продукції ПП«Іф-Будімпекс» за період з 30.06.2008р.по 30.06.2010р.
Перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньо-економічної діяльності встановлено, що позивачем укладено імпортний контракт з «Fortuna Plus Ltd» на суму 332075 дол.США. Предмет контракту стаціонарна котельня, порядок розрахунків згідно контракту передоплата, терміни поставки товару 120 днів з дати отримання підтвердження про оплату.
На виконання умов вищевказаного контракту позивачем перераховано кошти за товар згідно платіжного доручення № 1 від 23.04.2008 року на загальну суму 332075 дол.США. Також на виконання умов договору на транспортно-експедеційне обслуговування при перевезенні вантажів позивачем здійснено передоплату за такі послуги згідно платіжного доручення № 1 від 23.04.2008 року в сумі 157000 дол.США. Станом на 30.06.2010 року по балансовому рахунку 632 «Розрахунки з іноземними продавцями» обліковується прострочена дебіторська заборгованість в загальній сумі 489075,00дол.США.
Стаття 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначає, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Стаття 4 даного Закону зазначає, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги той факт, що відповідачем доведено правомірність спірних податкового повідомлення-рішення та податкового рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови прийшов до вірного висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні, а податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0 від 22.11.2011 року, яким нараховано податкове зобовязання по податку на прибуток на суму 2370385грн.50коп., в тому числі 1580257грн. основного платежу, 790128,50грн. штрафні (фінансові) санкції, а також податкове рішення № 0000972301 від 22.11.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до позивача застосовано штраф в сумі 2438283,41грн., є такими, що винесені на підставі, в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України і не підлягають до скасування.
У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права при правильно встановлених обставинах справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст.212, ст. 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ІФ - Будімекс» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі № 2а-322/11/0970 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Каралюс
Судді : Р.М.Гулид
В.С.Затолочний
Повний текст ухвали виготовлений 06.12.2013 року.