04 грудня 2013 р. Справа № 876/11779/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.,
суддів Савицької Н.В., Довгої О.І.,
за участю секретаря Гнатик А.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р. у справі №813/4554/13-а за позовом Приватного підприємства «Констант-Плюс» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р. у справі №813/4554/13-а за позовом Приватного підприємства «Констант-Плюс» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001002210, №0001012210, №0001022210, №0001032210 від 15.05.2013 року позов було задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0001002210, №0001012210, №0001022210, №0001032210 від 15.05.2013 року; стягнуто судовий збір.
В апеляційній скарзі відповідач - Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області просить постанову скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована неналежним врахуванням висновків акту перевірки, умов договорів позивача із контрагентами в світлі їх неналежного виконання, відсутністю доказів пошкодження техніки, яка поставлялась та неспростованим позивачем факту реалізації товару за цінами, нижче звичайних.
В судових засіданнях представник апелянта вимоги скарги підтримав із зазначених у ній мотивів.
Представник позивача скаргу заперечив за безпідставністю.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу не слід задовольнити з наступних підстав.
Як правильно встановив суд першої інстанції, ПП «Констант-Плюс» як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 26.07.2007 р., перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області і з 11.05.2011 року є платником ПДВ.
У період із 01.04.2013 року по 09.04.2013 року апелянтом було проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої податковим органом було встановлено порушення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у листопаді 2012 року на 2627925 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за грудень 2012 року 871697 грн., а також встановлено порушення пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2012 року на суму 3674603 грн. (акт №363/22-10/35287031 від 16.04.2013 року). За результатами вказаної перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001002210 від 15.05.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток (3674603 грн.) та штрафними санкціями (918651 грн.), податкове повідомлення-рішення №0001012210 від 15.05.2013 року щодо коригування від'ємного значення суми ПДВ (зменшено на 871697 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0001022210 від 15.05.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ (2627925 грн.) та штрафними санкціями (656981 грн.). Зазначені рішення були прийняті контролюючим органом - відповідачем унаслідок застосування звичайної ціни на товари (роботи, послуги) за операціями поставки товару (ноутбуків) за договором поставки №КП-0110 від 01.10.2012 року.
Суд також підставно встановив, що у 4 кварталі 2012 року позивачем було проведено ряд операцій із купівлі та продажу комп'ютерної техніки (ноутбуків широкого асортименту). Зокрема, у листопаді 2012 року позивачем придбано 4800 одиниць комп'ютерної техніки (ноутбуки) за договором поставки №1-01/11 від 01.11.2012 року, укладеним із Підприємством із 100% іноземною інвестицією «Монблан». Загальна ціна придбання вказаної техніки становила 3896064 грн. у т.ч. ПДВ. Поставка відбулася 20.11.2012 року, що підтверджує видаткова накладна №28/85663. У подальшому, позивачем було реалізовано вказану комп'ютерну техніку в кількості 4800 одиниць за договором поставки №КП-0110 від 01.10.2012 року, укладеним із Приватним підприємством «Електрокабельпостач», за загальною ціною 3915590,40 грн. у т.ч. ПДВ. Поставка відбулася 22.11.2012 року, що підтверджує видаткова накладна №РН-0000033, та 23.11.2012 року, що підтверджує видаткова накладна №РН-0000032.
Товар, який постачався за договором №КП-0110 від 01.10.2012 року, був придбаний позивачем за договором поставки №1-01/11 від 01.11.2012 року. При цьому, в ході виконання зазначеного договору його сторонами було складено акт про невідповідність поставленого товару умовам поставки від 20.11.2012 року. Зі змісту цього акту випливає, що сторони узгодили той факт, що товар, котрий постачався за договором поставки №1-01/11 від 01.11.2012 року, містив дефекти - пошкодження близько 3% пікселів на екрані. Та обставина, що акт складався у м. Київ, а не за місцем поставки товару, не спростовує змісту даного акту, враховуючи, що законодавство не встановлює вимог щодо місця складання актів на підтвердження певних обставин. Не заслуговують на увагу і пояснення апелянта про відсутність застережень у накладних щодо недоліків товару, враховуючи, зокрема, характер таких недоліків (пошкоджень), які не пов'язані із зовнішнім виглядом техніки, а також враховуючи, що дії сторін договору у випадку виявлення відхилень від умов договору належать до їх виключної дискреції. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що сторони договору не заперечували наявність зазначених недоліків. Таким чином, суд першої інстанції підставно констатував доведеність посилань позивача щодо недоліків товару та акцентовано на процесуальному обов'язку самого апелянта довести правомірність своїх рішень. З аналогічних підстав суд першої інстанції правильно констатував, що цей же товар та у такому ж стані був у подальшому проданий ним за договором поставки №КП-0110 від 01.10.2012 року на користь ПП «Електрокабельпостач», а умови такої поставки (зокрема в частині ціни та стану товару) відповідали домовленостям сторін договору.
Податкові повідомлення-рішення №0001002210, №0001012210, №0001022210 від 15.05.2013 року були прийняті відповідачем із застосуванням звичайної ціни, у зв'язку із чим до спірних відносин підлягають застосуванню п. 8 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким визначено, що пункт 1.20 «Звичайна ціна» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» застосовується до вступу в дію ст.39 Податкового кодексу України; абз. 3 п.1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, яким визначено, що стаття 39 «Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни» Податкового кодексу України набирає чинності з 01.01.2013 року. Відтак, застосування відповідачем у квітні 2013 року положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми якого відповідач наводить в акті №363/22-10/35287031 від 16.04.2013 року, є безпідставним.
Згідно з абз.2 п.39.1. ст.39 Податкового кодексу України звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених Податковим кодексом України. При цьому, згідно з абз.1 п.39.15. ст.39 Податкового кодексу України, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності. У той же час, відповідачем при проведенні перевірки, оформленої актом №363/22-10/35287031 від 16.04.2013 року, та винесенні спірних податкових повідомлень-рішень №0001002210, №0001012210, №0001022210 від 15.05.2013 року не було наведено відповідної норми закону, яка у даному випадку повинна бути підставою для застосування звичайних цін, при тому, що з видаткових накладних може визначатись ціна поставки.
Пунктом 39.2. ст.39 Податкового кодексу України встановлено вичерпний перелік методів визначення звичайної ціни, а саме: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) «витрати плюс»; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. Як вбачається із матеріалів справи (зокрема, зі змісту акту №363/22-10/35287031 від 16.04.2013 року, в якому наведена норма абз.1 п.39.4. ст.39 Податкового кодексу України) й письмових та усних пояснень сторін, відповідачем для визначення звичайної ціни було застосовано передбачений абз.1 п.39.4. ст.39 Податкового кодексу України метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), за яким застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності. Згідно з абз.2 п.39.4. ст.39 Податкового кодексу України для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.
Суд першої інстанції надав правильну оцінку листу №19-09/477 від 16.04.2013 року, у якому дійсно наводиться інформація щодо цінових пропозицій по окремих моделях комп'ютерної техніки (яка була предметом договору поставки №КП-0110 від 01.10.2012 року) - мінімальна, максимальна та усереднена станом на квітень 2013 року та середня станом на листопад 2012 року, яка отримана з інформаційних баз даних мережі Інтернет, однак, у такому листі відсутні обов'язкові дані, визначені п.39.4. ст.39 Податкового кодексу України, а саме: відсутня інформація про укладені станом на листопад 2012 року договори з ідентичними (однорідними) товарами; про умови продажу товарів. У листі не враховано умови таких договорів як кількість (обсяг) товарів; обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну; не враховано також звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів. При цьому, в світлі тверджень про наявні недоліки товару, зазначений лист не може свідчити про ціни та техніку з урахуванням саме таких недоліків.
Незважаючи на те, що апелянт, як вказано в акті №363/22-10/35287031 від 16.04.2013 року, був повідомлений позивачем про дефектність товару за договорами поставки (яка доводами відповідача не спростована), такі обставини ним не були взяті до уваги та не були оцінені при визначенні рівня звичайних цін. У той же час, така обставина має істотне значення для вирішення цієї справи, оскільки листом №19-09/444 від 19.04.2013 року, надісланим позивачеві за його запитом №1004 від 10.04.2013 року про надання інформації по вартості на внутрішньому ринку на ноутбуки некондиційні загальною кількістю 4800 (товар, котрий був предметом поставки за договором №КП-0110 від 01.10.2012 року), Львівська торгово-промислова палата повідомляє, що пошуком інформації по вартості товару некондиційного на ринку України станом на квітень 2013 року пропозицій не виявлено.
Суд підставно взяв до уваги те, що операція з продажу позивачем товару за ціною 3262992 грн. без ПДВ не суперечить господарській діяльності підприємства та, не зважаючи на застосовану ціну, була прибутковою, оскільки, товар був придбаний позивачем за ціною нижчою від ціни подальшого продажу ПП «Електрокабельпостач». Більше того, в акті №363/22-10/35287031 від 16.04.2013 року в частині перевірки витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вказано, що проведеною перевіркою за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року не встановлено завищення чи заниження таких витрат. Зважаючи на те, що до складу таких витрат, включено й витрати на придбання 4800 одиниць комп'ютерної техніки за договором поставки №1-01/11 від 01.11.2012 року, укладеним із Підприємством «Монблан», за ціною 3 896 064 грн., у т.ч. ПДВ, відхилення від звичайної ціни встановлено не було. Одночасно, договірна ціна за 4800 одиниць комп'ютерної техніки в сумі 3915590,40 грн. у т.ч. ПДВ, апелянтом оцінюється як така, що не відповідає рівню звичайних цін.
Згідно з п.39.1. ст.39 Податкового кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України і не доведено протилежне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3.-39.4. ст.39 Податкового кодексу України.
Вирішуючи питання про відповідність закону податкового повідомлення-рішення №0001032210 від 15.05.2013 року, прийнятого на підставі акту позапланової перевірки №369/22-10/35287031 від 17.04.2013 року, суд першої інстанції правильно встановив, що у період з 02.04.2013 року по 10.04.2013 року відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податку на додану вартість за січень-лютий 2013 року, за результатами якої було встановлено порушення п.188.1 ст.188, п.п.200.1, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 871 697 грн. (акт №369/22-10/35287031 від 17.04.2013 року). За результатами вказаної перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001032210 від 15.05.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (871697 грн.) та штрафними санкціями (217924 грн.). Зазначене рішення було прийняте контролюючим органом - відповідачем у зв'язку із завищення позивачем залишку від'ємного значення ПДВ у попередньому звітному періоді (грудні 2012 року), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як вказано в акті №369/22-10/35287031 від 17.04.2013 року, зазначена обставина, на думку відповідача, підтверджується згаданим актом про результати виїзної позапланової документальної перевірки №363/22-10/35287031 від 16.04.2013 року. В результаті чого, суд звертає увагу на те, що за наслідком проведеної виїзної позапланової документальної перевірки за 2012 рік, результати якої викладені в акті №363/22-10/35287031 від 16.04.2013 року, відповідачем дійсно було проведено коригування від'ємного значення суми ПДВ та зменшено таке значення на 871697 грн., для чого винесено податкове повідомлення-рішення №0001012210 від 15.05.2013 року. Однак, враховуючи, що таке податкове повідомлення-рішення №0001012210 від 15.05.2013 року щодо коригування від'ємного значення суми ПДВ та його зменшення за грудень 2012 року на 871697 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, зазначене рішення теж не відповідає закону.
Відтак, висновки оскаржуваної постанови відповідають закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р. у справі №813/4554/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Повний текст ухвали складено 09.12.2013 року.
Головуючий суддя Костів М.В.
Судді Савицька Н.В.
Довга О.І.