05 грудня 2013 року Справа № 24702/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2010 року у адміністративній справі №2а-1183/10 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора ДПС ДАІ Рівненської роти ДПС для ОДДЗ Шекеля Богдана Миколайовича про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора Рівненської роти ДПС для ОДДЗ Шекеля Б.М. про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою інспектора Рівненської роти ДПС для ОДДЗ Шекеля Б.М. ВК 064017 по справі про адміністративне правопорушення від 28.01.2010 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 грн. Дана постанова винесена на підставі складеного інспектором ДАІ протоколу серії ВК № 076713 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вважає дану постанову необґрунтованою, такою, що відповідає нормам КУПАП та винесеною з перевищенням компетенції суб'єкта владних повноважень. Просить суд скасувати повністю постанову серії ВК № 064017 по справі про адміністративне правопорушення від 28.01.2010р. та стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 грн., провадження по адміністративній справі закрити.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.03.2010 р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі, зокрема зазначає, що пристрій, яким проводилась фіксація, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином буди повідомлені про дату судового засідання, позивач надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 28.01.2010 року інспектором Рівненської роти ДПС для ОДДЗ Шекель Б.М. на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВК № 076713 від 28.01.2010 року винесено постанову серії ВК № 064017 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 260 грн.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що справа про вчинення адміністративного правопорушення розглянута посадовою особою підрозділу ДАІ МВС України, яка уповноваженою особою КУпАП та суб'єктом владних повноважень, адміністративне стягнення накладено у межах наданих повноважень і лише під час виконання службових обов'язків, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення.
Проте, колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та суперечать нормам матеріального права.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Власники (співвласники) транспортних засобів відповідно до ст. 14-1 КУпАП притягаються до відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.
В матеріалах справи відсутні докази того, що фіксація відбулась працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами. Крім цього, відсутні дані, як прилад був налаштований, який був встановлений тип, цілі, дата повірки, дані чи допущений працівник ДПС, який склав постанову, до роботи зі спеціальними технічними засобами. Відповідачем не надано будь - яких документальних доказів, які б підтверджували, що такий прилад має усі передбачені законодавством документи, які підтверджують правильність його роботи в автоматичному режимі.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні відповідачем постанови про адміністративне правопорушення порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, тому постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при притягненні до адміністративної відповідальності порушені права позивача, а саме вимоги ст. 280 КУпАП, оскільки не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, відповідачем не надано суду обґрунтованих доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а судом першої інстанції не враховано вказаних обставин.
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.
Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2010 року у адміністративній справі №2а-1183/10 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Скасувати постанову Інспектора ДПС ДАІ Рівненської роти ДПС для ОДДЗ Шекеля Богдана Миколайовича серія ВК №064017 від 28.01.2010 р. року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 260,00 грн.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
С.М. Кузьмич