05 грудня 2013 р. Справа № 29439/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М.,
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
з участю: представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 08 червня 2010 року у адміністративній справі №2а-262/10 за позовом ОСОБА_4 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи ОСОБА_7, управління архітектури та містобудування Львівської міської ради, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи ОСОБА_7, управління архітектури та містобудування Львівської міської ради, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, яка полягає у неприйнятті мір по припиненню самочинного будівництва ОСОБА_7 по зведенню житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1, усунення порушення прав позивача шляхом покладення обов'язку негайно винести розпорядження про знесення самочинного будівництва.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що бездіяльність Личаківської районної адміністрації є незаконною, оскільки грубо порушують її права, відповідачем замість того, щоб виконати вимоги закону та винести розпорядження про демонтаж самовільного будівництва, вчинялися дії по затягуванню розгляду даного питання з наданням можливості ОСОБА_7 узаконити самовільне будівництво. Отриманий дозвіл на проведення будівельних робіт не може розцінюватися як факт узаконення самовільного будівництва, оскільки він виданий на ведення нового будівництва, а не для узаконення існуючого. При цьому для узаконення самовільного будівництва повинно відбуватися погодження проекту з усіма необхідними службами на предмет можливості його технічної експлуатації, а також з суміжними власниками. Жодного технічного висновку спеціалізованої державної організації про відповідність виконаних будівельних робіт по даному самочинному будівництву будинку вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил щодо несучої спроможності відповідних конструкцій об'єкта самочинного будівництва, відповідність його розміщення містобудівній документації та місцевим правилам забудови, пожежним та санітарним нормам немає.
ОСОБА_7, звернувся із позовом в суд, як третя особа із самостійними вимогами, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, яка полягає у невжитті заходів до самочинного будівництва ОСОБА_4 житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2, усунення порушення його прав шляхом прийняття розпорядження про знесення самочинного будівництва та покладення обов'язку звернутися із позовом в суд про демонтаж самочинного будівництва.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що звертався із скаргами на здійснення позивачем самовільного будівництва та з вимогою причинити самовільне будівництво у Личаківську районну адміністрацію, зокрема в червні 2008р. Однак відповідач на його скарги не реагував, розпорядження про демонтаж самовільного будівництва не приймав. Крім цього, він звернувся в Прокуратуру Личаківського району м. Львова із скаргою щодо самовільного будівництва та бездіяльності Личаківської районного адміністрації Львівської міської ради. На що прокуратура відреагувала вимогою, якою зобов'язала Личаківську районну адміністрацію у судовому порядку вирішити питання про необхідність демонтажу самочинного будівництва. Однак до цього часу, відповідач жодним чином на вказану вимогу не відреагував, його звернення також залишає без належного реагування. Внаслідок бездіяльності районної адміністрації грубо порушено його права, оскільки позивач продовжує самовільне будівництво.
Постановою Личаківського районного суду від 08.06.2010 р. Адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради , яка полягає у не вжитті заходів передбачених ст. 376 ЦК України до припинення самочинного будівництва ОСОБА_7 житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в порядку передбаченому ст. 376 ЦК України. Зобов'язано Личаківську району адміністрацію Львівської міської ради усунути порушення прав позивача ОСОБА_4 шляхом вжиття заходів до самочинного будівництв ОСОБА_7 житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1, передбачених ст. 376 ч.7 ЦК України в місячний термін після вступу рішення у законну силу.
Адміністративний позов третьої особи ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради , яка полягає у не вжитті заходів передбачених ст. 376 ЦК України до припинення самочинного будівництва ОСОБА_4 житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2. Зобов'язано Личаківську району адміністрацію Львівської міської ради усунути порушення прав ОСОБА_7 шляхом вжиття заходів до самочинного будівництва ОСОБА_4 житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 передбачених ст. 376 ч.7 ЦК України в місячний термін після вступу рішення у законну силу.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, третьою особою ОСОБА_7 подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 є незаконною та необґрунтованою прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема зазначає, що судом не враховано, що земельна ділянка приватизована у 2001 р., видавався дозвіл на проведення будівельних робіт. Просить постанову суду в частині задоволення позову скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, апеляційна скарга подана позивачем ОСОБА_4, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_7 є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема зазначає, що судом не враховано вимоги Закону України «Про планування та забудову територій», Земельного кодексу України. Просить постанову суду в частині задоволення позову скасувати та відмовити третій особі у задоволенні позову повністю.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного розгляду справи, апеляційну скаргу підтримав, просив скаргу задовольнити, постанову суду в частині задоволення позову скасувати та відмовити третій особі у задоволенні позову повністю. Проти апеляційної скарги третьої особи заперечив, просив залишити її без задоволення.
Представник третьої особи та адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного розгляду справи, апеляційну скаргу підтримали, просили скаргу задовольнити, постанову суду в частині задоволення позову скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Проти апеляційної скарги позивача заперечили, просили залишити її без задоволення.
Відповідач та треті особи явку уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ОСОБА_4 є власником будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2, а ОСОБА_7 власником будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, їх земельні ділянки межують між собою.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у 2004р. розпочав самочинне будівництво житлового будинку без згоди суміжного землекористувача ОСОБА_4, з порушенням норм БНІПу в частині розміщення будинку по відношенню до межі земельної ділянки та існуючого житлового будинку, в якому проживають обидві сторони.
За зверненням позивача та її чоловіка, рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18.04.2005р. було визнано будівництво житлового будинку на земельні ділянці по АДРЕСА_1 самовільним та зобов'язано ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не чинити перешкод суміжним землекористувачам, сім'ї ОСОБА_4, і знести самочинне будівництво. Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 07.11.2007р., як судом касаційної інстанції, було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_5, і рішення суду від 18.04.2005р. було частково скасовано в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка належить на праві приватної власності, усунення порушення прав власників шляхом знесення частини самочинного будівництва скасовано, постановлено нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовлено у позові, оскільки судом вирішено питання про знесення самочинного будівництва не за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Крім цього, судом встановлено, що відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради від 21.03.2003р. №214 «Про проектування та будівництво ОСОБА_8, ОСОБА_4 індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2» та рішення управління архітектури і містобудування Львівської міської ради від 23.02.2004р. про погодження робочого проекту будівництва зблокованого індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2, сім'ї ОСОБА_4 без згоди ОСОБА_7 було надано дозвіл на зведення блокованого житлового будинку із ОСОБА_7 по межі земельної ділянки. Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 13.02.2004р. вказані рішення суб'єкта владних повноважень буди визнані недійсними.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов позивача та третьої особи. Яка заявляє самостійні вимоги з тих підстав, що відповідач Личаківська районна адміністрація м. Львова в частині вжиття заходів за наслідками самочинного будівництва обома власниками земельних ділянок допустила бездіяльність, не вжила заходів передбачених ст. 376 ЦК України, яка визначає порядок вирішення питань пов'язаними із веденням самочинного будівництва.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України, обставини. встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що з урахуванням вказаних вище рішень судів слідує, що будівництво житлових будинків як по АДРЕСА_1, так і по АДРЕСА_2 є самочинним.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України,у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати,пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Крім цього, судом встановлено, що листом №3-06692/20 від 08.06.2004р. Управління архітектури і містобудування Львівської міської ради рекомендувало сторонам будувати лише зблокований будинок по межі ділянок, оскільки земельні ділянки сторін по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 внаслідок поділу за рішенням суду від 11.08.1995р. є завуженими, а тому технічної можливості розмістити два окремі індивідуальні будинки на цих ділянках технічно не можливо.
Однак, сторони порушуючи інтереси суміжного землевласника продовжують самочинно зводити окремі будинки, при цьому позивач відступила лише на 30-60 см від межі земельних ділянок, розмістила 13 вікон на сторону ділянки 3-ї особи ОСОБА_7, незважаючи на скасування рішень суб'єкта владних повноважень у 2006р. про погодження робочого проекту та дозволу на ведення будівельних робіт продовжує самочинне будівництво будинку, а ОСОБА_7 продовжує самочинне будівництво житлового будинку з порушення санітарних та пожежних розривів до існуючого будинку, який належить сторонам, без відповідного проекту та дозволу на ведення будівельних роботі по закінченню самовільного будівництва.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач Личаківська районна адміністрація м. Львова в частині вжиття заходів за наслідками самочинного будівництва обома власниками земельних ділянок допустила бездіяльність, оскільки не вжила заходів передбачених ст. 376 ЦК України, яка визначає порядок вирішення питань пов'язаними із веденням самочинного будівництва, ураховуючи, що протягом декількох років вказані особи здійснювали самочинне будівництво, зверталися до районної адміністрації із скаргами один на одного з приводу припинення самочинного будівництва.
Приведені в апеляційних скаргах доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ним.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Що стосується інших доводів апелянтів про те, що будівельні роботи проводились на час дії дозволів на ведення будівельних робіт, то такі судом до уваги не беруться, оскільки предметом даного позову є бездіяльність відповідача. З матеріалів справи вбачається, що як сім'я ОСОБА_4, так і сім'я ОСОБА_7 неодноразово упродовж декількох звертались до відповідача із заявами та скаргами щодо самочинного будівництва, однак будь - яких рішень чи дій з цього приводу відповідачем не вчинялось, а фактично все було зведено до листування із сторонами з приводу будівництва.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційні скарги задоволенню не підлягають, підстав для скасування постанови суду першої інстанції суд не знаходить.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а постанову Личаківського районного суду м. Львова від 08 червня 2010 року у адміністративній справі №2а-262/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
С.М. Кузьмич
Повний текст ухвали складено 10.12.2013 р.