13 грудня 2013 року Справа № 17142/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Яворського І.О., Іщук Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Березнівської районної державної адміністрації на постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 26.08.2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Березнівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по невиплаченій державній допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 1798,24 грн.,
26 березня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просить зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Березнівської районної державної адміністрації виплатити недоплачену державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 1798,24 грн.
Постановою Березнівського районного суду Рівненської області від 26.08.2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Березнівської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 1633,03 грн. за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржило управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, вважає що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Зокрема посилається на те, що статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що вона здійснює догляд за дитиною, має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідають Конституції України, положення ст. 56, п.7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було скасовано і зупинено (обмежено) право на отримання спірної виплати у 2007р. Розмір отриманої позивачкою щомісячної допомоги по догляду за дитиною у період з 09 липня до 31 грудня 2007 року включно суперечить вимогам ст. 43 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та, виходячи із положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» і ч. 7 ст. 9 КАС України, має обчислюватися у розмірі законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Обовязок щодо виплати ОСОБА_1 повязаної із цим заборгованості за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року слід покласти на Управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що позивачка є матірю, яка здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, і застрахована у системі загальнообовязкового державного соціального страхування, а тому відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», у редакціях, що були чинними на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років .
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 56, а також п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 43 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин та виходячи із встановленого законом річного строку звернення до адміністративного суду, який, незважаючи на наполягання відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації, судом першої інстанції при вирішенні справи безпідставно не застосований.
Разом із тим, при вирішенні адміністративного позову ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку їй недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, судом першої інстанції безпідставно не враховано, що згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України).
Враховуючи наведене колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду вважає, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до адміністративного суду з позовом, так як просить задоволити їй позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а звернулась з позовом до суду 26.03.2009 року, крім цього відповідач наполягає на відмову позивачці в його поновленні, і тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Достатніх обєктивних та поважних причин, які б позбавляли можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав до суду з часу прийняття 07 липня 2007 року Конституційним Судом України рішення за № 6-рп, позивачкою не наведено.
Оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання в тому, що доводи апеляційної інстанції є підставними і обґрунтованими та спростовують рішення суду першої інстанції, яке прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому його слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст. 195, ст. 197, ст. 198, ст. 202 ч.2, ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Березнівської районної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 26.08.2009 року по справі № 2а-3098/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Р.П. Сеник
Судді : І.О. Яворський
Л.П. Іщук