13 грудня 2013 року Справа № 62036/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Яворського І.О., Іщук Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати коштів одноразової грошової допомоги до 5-го травня, стягнути з відповідача на його користь 4838 грн. грошової допомоги до 5-го травня. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що він являється інвалідом війни ІІІ групи та відповідно до ст.ст.13,17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ від 22.10.1993р. має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, але ця допомога йому в 2011 році була виплачена не в повному обсязі в розмірі 510 гривень, що не відповідає вимогам Закону. При зверненні до відповідача з роз'ясненням та нарахуванням недоплаченої допомоги відповіді від відділу не отримав, а тому просить стягнути з відповідача недоплачену суму вказаної допомоги.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2011 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 у заниженому розмірі одноразової грошової допомоги до 5-го травня як інваліду ІІІ групи за 2011 рік, яка передбачена Законом України «Про статус ветерані війни, гарантії їх соціального захисту». Зобовязано Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня інваліду ІІІ групи, яка передбачена Законом України «Про статус ветерані війни, гарантії їх соціального захисту»за 2011 рік з урахуванням проведених виплат з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком, встановлених Законом України «Про державний бюджет України»у 2011року. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою її оскаржив Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право щорічно до 5-ого травня отримувати грошову допомогу відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, розмір отриманої позивачем у 2011 році разової грошової допомоги до 5-ого травня не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки встановлений Постановою КМУ №341 від 04 квітня 2011 року.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи та є вірними.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10 рп/2008 - нормою Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» зупинено на 2008 рік дію ст.ст. 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».
При цьому відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі. Оскільки норми Законів, якими обмежувалась дія ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 3551-XII від 22.10.1993 року визнані неконституційними і втратили свою чинність, то у 2011 році ст. 13 цього Закону діяла у редакції відповідно до якої, щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи, виплачується разова грошова допомога. Розмір вказаної допомоги регламентується ст. 13 вищенаведеного закону, яка встановлює, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Суд апеляційної інстанції вважає, що виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у 2011 році виплата такої допомоги здійснювалась відповідачем у невідповідності до чинного законодавства.
Окрім цього відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при нарахуванні та виплаті щорічної одноразової грошової допомоги позивачу, слід виходити із розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5-го травня як інваліду війни за 2011 рік в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2011 року у справі № 2a-2189/11- без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Р.П. Сеник
Судді : І.О. Яворський
Л.П. Іщук