19 грудня 2013 року Справа № 876/13833/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,
з участю секретаря Рак Х.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2013 року №000068/1720/9961,-
ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2013 року №000068/1720/9961.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000681720/9961 від 19.06.2013 року.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 18.01.1996 року та перебуває на обліку в органах податкової служби з 18.01.1996 року за №2186/2001. Видами діяльності позивача є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
З 18.02.2013 року по 01.03.2013 року ДПІ у Шевченківському районі проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт №127/17-20/НОМЕР_1 від 18.03.2013 року (далі - акт перевірки від 18.03.2013 року).
Під час перевірки податковий орган встановив, що формування показників податкового кредиту за січень 2010 року та листопад 2012 року здійснювалось на підставі податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_2 Даючи оцінку правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості ТМЦ, відповідач врахував:
- акт ДПІ у Залізничному районі №804/1701/НОМЕР_2 від 08.04.2011 року «Про результати позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_2 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за січень-грудень 2010 року», на підставі якого прийняте рішення № 48 від 08.04.2011 року, яким ДПІ у Залізничному районі свідоцтво платника ПДВ ФОП ОСОБА_2 за 2010 рік анульовано;
- висновки акта ДПІ у Залізничному районі №453/17-20/НОМЕР_2 від 01.03.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань правомірності декларування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2012 року», у якому, серед іншого, зазначено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_2 та контрагентом КНДВП «Крок» є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Також вказано, що господарська операція з КНДВП «Крок» не відбулася, оскільки податкові накладні не підтверджують факт реалізації ТМЦ, виконання робіт, не є свідченням реальності господарської операції та місять недостовірні дані щодо змісту господарської операції. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не доведено факту отримання ТМЦ від ФОП ОСОБА_2
У висновках акта перевірки від 18.03.2013 року відповідач зазначив про порушення ФОП ОСОБА_1:
1) п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого, позивачем завищено податковий кредит за листопад 2012 року на суму ПДВ 5991,00 грн.;
2) п. 9.8 ст. 9, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого, позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2010 року в сумі ПДВ 67151,00 грн.
На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000401720/5649 від 03.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 120882,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 30220,50 грн., всього на суму 151102,50 грн.
За наслідками розгляду первинної скарги Головне управління Міндоходів у Львівській області прийнято рішення №2488/10/10-2005/168 від 07.06.2013 року, відповідно до якого зазначене вище податкове повідомлення-рішення скасовує в частині 47740,00 грн. основного платежу та 11935,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині податкове повідомлення - рішення залишає без змін, а скаргу позивача частково задовольняє.
Відповідно до вказаного рішення, ДПІ у Шевченківському районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №000068/1720/9961 від 19 червня 2013 року.
Платник податку оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 року, але рішенням Міністерства доходів і зборів України №3196/П/99-99/10-01-03-14 від 23.07.2013 року скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Актом перевірки від 18.03.2013 року, ДПІ у Шевченківському районі встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 67151,00 грн. за січень 2010 року. Також, за результатами акта позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_2 №804/1701/НОМЕР_2 від 08.04.2011 року, ДПІ у Залізничному районі було прийнято Рішення від 08.04.2011 року №48, яким свідоцтво платника ПДВ ОСОБА_2 за 2010 рік анульовано. Відтак, на думку відповідача, платник податку був позбавлений права на нарахування податкового кредиту, що у свою чергу унеможливлює віднесення ФОП ОСОБА_1 зазначеної суми до податкового кредиту.
Як вбачається з постанови Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 року встановлено, що Рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 08.04.2011 року №48 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ОСОБА_2 оскаржувалося в судовому порядку. Вищевказаною постановою Львівського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №2а-5248/11/1370 від 31.05.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2011 року, позов задоволено повністю, визнано нечинним з дати прийняття Рішення ДПІ в Залізничному районі м. Львова від 08.04.2011 року №48 (вих. №12901/10/17-114) про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ОСОБА_2; зобов'язано ДПІ в Залізничному районі м. Львова поновити Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_3, видане 15.07.1998 року, з моменту анулювання; зобов'язано ДПІ в Залізничному районі м. Львова поновити реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 в реєстрі платників податку на додану вартість.
Як вбачається з листа ДПА у Львівській області від 01.12.2011 року №31838/10/29-008/1399, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ОСОБА_2 від 15.07.1998 року за №71703425 дійсне до 08.12.2011 року, а з 08.12.2011 року дійсне Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за НОМЕР_4.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт отримання ТМЦ від ФОП ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_1 підтверджують наступні документи:
- договір комісії № 30 від 04.01.2010 року та додатки №1, №2 до договору;
- накладна №9 від 04.01.2010 року на суму 520546,08 грн., в т.ч. ПДВ 86757,68 грн.;
- довіреність серії НБЖ №207260 від 04.01.2010 року;
- реєстри отриманих та виданих податкових накладних за квітень - серпень 2010 року;
- податкові накладні: №4 від 23.04.2010 року на суму 3840,00 грн., в т.ч. ПДВ 640,00 грн.; №6 від 28.05.2010 року на суму 15012,00 грн., в т.ч. ПДВ 2502,00 грн.; №14 від 30.06.2010 року на суму 132546,67 грн., в т.ч. ПДВ 22091,11 грн.; №15 від 27.07.2010 року на суму 78488,16 грн., в т.ч. ПДВ 13081,36 грн.; №16 від 12.08.2010 року на суму 118716,53 грн., в т.ч. ПДВ 19786,09 грн.;
- акти виконаних робіт: №1 від 23.04.2010 року, №2 від 28.05.2010 року, №3 від 30.06.2010 року, №4 від 27.07.2010 року; №5 від 12.08.2010 року;
- банківські виписки за період квітень-серпень 2010 року.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що покликання відповідача на порушення ФОП ОСОБА_1 п. 9.8 ст. 9, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при віднесенні ФОП ОСОБА_1 67151,00 грн. до податкового кредиту за січень 2010 року.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.
Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.
Колегія суддів погоджується з тим, що для здійснення обраного виду діяльності позивачем укладено усний договір на придбання ТМЦ із ФОП ОСОБА_2
На виконання умов договору від 14.11.2012 року ФОП ОСОБА_2 передав у власність ФОП ОСОБА_1 ТМЦ відповідно до накладної №2511 від 14.11.2012 року на суму 35948,88 грн., в т.ч. ПДВ 5991,48 грн.
На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати товару, позивач долучив платіжне доручення №2 від 25 березня 2013 року на суму 17948,88 грн.
Суми ПДВ по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 відображено у податковій звітності ФОП ОСОБА_1, про що свідчать копія податкової декларації з податку на додану вартість та додатки №1, № 5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2012 року.
По факту постачання ТМЦ ФОП ОСОБА_2 виписав позивачу податкову накладну, на підставі якої позивач відніс до складу податкового кредиту за листопад 2012 року 5991,48 грн. Факт реального постачання ТМЦ підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкова накладна, яка засвідчує факт постачання ТМЦ, також належно оформлена. Зауважень щодо оформлення первинних документів відповідач не зазначив. Отже, реальність господарської операції ФОП ОСОБА_1 по придбанню ТМЦ підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.
Щодо поставки ТМЦ, то позивачем надано довідку ФОП ОСОБА_2 від 22.10.2013 року №1/10, у якій зазначено, що у зв'язку з відсутністю у ФОП ОСОБА_1 транспортних засобів, поставка придбаного товару до дирекції УДППЗ «Укрпошта» здійснюється автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_2 за його власний рахунок.
Колегія суддів додатково зазначає, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова в частині зменшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 суми податкового кредиту в єдиній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України по господарських операціях з контрагентами позивача - продавцями послуг (робіт, товарів) КНДВП «Крок» та зменшення значення податкових зобов'язань з ПДВ сформованих позивачем по господарських операціях з контрагентами - покупцями позивача: фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, УДППЗ «Укрпошта» за листопад 2012 року.
Таким чином, виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції,, що спірне податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.195,198,200,205,207,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі № 813/6270/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді В.Я.Качмар
О.І.Мікула
Ухвала в повному обсязі складена 20 грудня 2013 року.