28 листопада 2013 року Справа № 9104/10363/10
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кузьмича С.М.,
суддів Матковської З.М., Затолочного В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2010р. по справі № 2а-2666/09/0970 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Чернівецької області про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Чернівецької області про стягнення з Державної судової адміністрації України компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із справлянням податку на доходи фізичних осіб у 2004 році та за чотири місяці 2005 року на користь ОСОБА_1 в сумі 4036 гривень 34 копійок.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2010р. позов задоволено частково. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік в розмірі 2937 гривень 19 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказану постанову суду, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права і винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що оскільки Указ Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» втратив чинність, в 2004-2005 роках була відсутня будь-яка правова норма, яка б передбачала компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із справлянням податку з доходів фізичних осіб.
Сторони та їх представники в судове засідання не з'явилися, тому суд з огляду на положення ст. 197 КАС України вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не належить задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивач, ОСОБА_1 з 04.07.1987 року працює суддею Апеляційного суду Чернівецької області. За період з січня 2004 року по квітень 2005 року з нарахованої їй заробітної плати утримувався податок з доходів фізичних осіб у сумі 4036,34 грн.
Сплата податку є конституційним обов'язком кожного громадянина України. Статтями 67 та 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, в тому числі сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»до 01 січня 2004 року заробітна плата суддів не обкладалась прибутковим податком за місцем основної роботи.
Відповідно до п.1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-ІV (далі - Закон № 889), дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 889, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.
Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Положення Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не передбачають пільг при сплаті податку для суддів. Вичерпний перелік звільнених від оподаткування доходів передбачений у пункті 4.3 статті 4 вказаного Закону, і він не містить доходів суддів у вигляді заробітної плати.
Згідно п. 22.2. ст. 22 Закону № 889, у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.
Відповідно до Указу Президента України "Про визнання такими, що втрачають чинність, деяких указів Президента України" від 25 грудня 2003 року №1497/2003 у зв'язку з прийняттям Закону № 889, Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10 липня 1995 року №584/95 визнано таким, що втратив чинність з 01 січня 2004 року, а тому заробітна плата суддів з 01 січня 2004 року обкладається податком з доходів фізичних осіб за місцем основної роботи на загальних підставах.
Також слід зазначити, що у 2004-2005 роках здійснення грошової компенсації сум прибуткового податку з доходів фізичних осіб, справленого з заробітної плати суддів, законодавством України та законами України про державний бюджет України на відповідні роки не встановлено.
Отже, вимоги позивача про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, справленого з заробітної плати безпідставні і не ґрунтуються на законі.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області - задовольнити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2010р. по справі № 2а-2666/09/0970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : Кузьмич С.М.
Судді: Матковська З.М.
Затолочний В.С.