19 грудня 2013 року Справа № 876/14349/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про скасування рішення №33 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 01.10.2013 року,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про скасування рішення №33 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 01.10.2013 року.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі №33 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 01.10.2013 року.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Управління Пенсійного фонду в м.Тернополі оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 знаходиться на обліку в органах Пенсійного фонду України та є платником внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Управлінням Пенсійного фонду України в м.Тернополі було винесено рішення №33 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 01.01.2013 року у вигляді суми штрафу у розмірі 18,47 грн. та нарахування пені у розмірі 5109,02 грн. за період з 18.05.2007 року по 17.06.2013 року.
Вказані фінансові санкції були застосовані на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі Закон №1058-ІУ) (в редакції, що діяла до 01.01.2011 року).
Колегія суддів погоджуючись з висновками суду першої інстанції про незаконність скасування рішення №33 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 01.10.2013 року зазначає, що за період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058-IV.
Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, що набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що управління ПФУ у м.Тернополі протиправно винесло рішення від 01 жовтня 2013 року №33 про застосування до позивача фінансових санкцій на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.
Дана позиція викладена і в постанові Верховного суду України №21-367а12 від 20 листопада 2012 року.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.195,198,200,205,207,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі № 819/2374/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді В.Я.Качмар
О.І.Мікула