19 грудня 2013 року Справа № 180077/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Затолочного В.С.,
суддів Кузьмича С.М., Матковської З.М.,
з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,
представників позивача Володіної А.О., Довбуша О.Р.,
представника відповідача Шевчука І.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна» (далі - Позивач, ТОВ «Джей Ей Еф Україна») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, у зв'язку з реорганізацією - Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Відповідач, ДПІ у Сихівському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001142321 від 28.03.2012 року, № 0001152321 від 28.03.2012 року, № 000349232 від 29.12.2011 року № 0001132321 від 28.03.2012 року, № 000348232 від 29.12.2011 року, № 000350232 від 29.12.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова та спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року позов задоволено повністю.
Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Сихівському районі, подавши на неї апеляційну скаргу.
Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.
Як обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на порушення судом норм матеріального права.
Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, представника Позивача, який просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою адміністрацією у Львівській області (далі - ДПА у Львівській області) була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року.
За результатами перевірки ДПА у Львівській області було складено Акт про результати планової перевірки №228/23-5/34760531 від 09.12.2011 року (далі - Акт від 09.12.2011 року).
Актом від 09.12.2011 року встановлено порушення Товариством законодавства при визначенні податку на прибуток, що призвело до його заниження та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток; при визначенні податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов'язань, зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, зменшення залишку від'ємного значення, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
На підставі Акту від 09.12.2011 року Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова було винесено наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення № 000347232 від 29.12.2011 року, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 266214,00 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30385,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 000348232 від 29.12.2011 року, яким Позивачу визначено суму зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 8137195,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 000349232 від 29.12.2011 року, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 109901,00 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21980,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 000350232 від 29.12.2011 року, яким Позивачу визначено зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 103346,00 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21980,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 000351232 від 29.12.2011 року, яким Позивачу визначено зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість в розмірі 67512,00 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2746,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у Львівські області. Рішенням № 4236/10/10-2005/361 від 16.03.2012 року про результати розгляду первинної скарги Державна податкова служби у Львівській області:
- залишила без змін податкові повідомлення-рішення №000348232 від 29.12.2011р., № 000349232 від 29.12.2011 року, № 000350232 від 29.12.2011 року;
- скасувала податкове повідомлення-рішення № 000347232 від 29.12.2011 року в частині 95032,05 грн. основного платежу по податку на прибуток та 23757,77 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення № 000347232 від 29.12.2011 року залишено без змін;
- скасувала податкове повідомлення-рішення № 000351232 від 29.12.2011 року в частині 2370,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій за завищення бюджетного відшкодування за травень 2011 року, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення № 000351232 від 29.12.2011 року залишено без змін;
- зменшила від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року у сумі 5865607,00 грн. та зобов'язала ДПІ у Сихівському районі м. Львова направити Позивачу податкові повідомлення-рішення згідно з вимогами законодавства.
Не погоджуючись з Рішенням ДПС у Львовській області від 16.03.2012 року, Позивач звернувся з повторною скаргою до Державної податкової служби України. Рішенням № 9258/6/10-2115 від 31.05.2012 року про результати розгляду повторної скарги Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 29.12.2011 року №№ 0003472322, 000348232, 000349232, 000350232, 000351232 з урахуванням податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами розгляду первинної скарги, тобто податкові повідомлення-рішення від 28.03.2012 року №№ 0001132321, 0001142321, 0001152321, а повторну скаргу - без задоволення.
Позивач вважає податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ в Сихівському районі м. Львова № 0001142321 від 28.03.2012 року, № 0001152321 від 28.03.2012 року, № 000349232 від 29.12.2011 року, № 0001132321 від 28.03.2012 року, № 000348232 від 29.12.2011 року, № 000350232 від 29.12.2011 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню в повному обсязі.
Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність розрахунку Позивачем приросту-убутку матеріальних цінностей під час нарахування зобов'язань з податку на прибуток слід зазначити наступне.
Під час перевірки податковим органом було включено до складу доходів в повному обсязі операції, які відображені бухгалтерським проведенням Дт 28 «Товари» Кт 718 «Дохід від безоплатно отриманих оборотних активів» та в повному обсязі визнано такими, що використані не у господарській діяльності товари, списання яких відображено бухгалтерським проведенням Дт 947 «Нестачі та втрати від псування цінностей» Кт 28 «Товари».
Підставою таких висновків було неналежне оформлення актів про списання товарів (неможливо встановити підстави списання товарно-матеріальних цінностей та відсутні підписи посадових осіб) та відсутність документів на придбання оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей.
Проте поданими Позивачем в суд першої інстанції актами списання, актами оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та актами інвентаризації за період, що перевірявся, підтверджується та обставина, що нестачі та надлишки виникали не внаслідок втрат або безоплатного отримання товарно-матеріальних цінностей, а внаслідок пересортиць товарно-матеріальних цінностей, які виникали в процесі господарської діяльності ТОВ «Джей Ей Еф Україна».
Порядок врегулювання інвентаризаційних різниць при пересортиці встановлено п. 11.12 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.1994 року № 69, який передбачає взаємний залік надлишків і нестач внаслідок пересортиці. Взаємний залік допускається щодо товарно-матеріальних цінностей однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворились за один і той же період.
Крім вказаного вище, в розрахунку вартості товарно-матеріальних цінностей, які були використані не у господарській діяльності, податковий орган двічі врахував Акт про списання товарів № 28 від 31.03.2011 року на суму 1564 грн., а також безпідставно врахував списання товарно-матеріальних цінностей на проведення виставок в рамках господарської діяльності Позивача за Актом про списання товарів № 12 від 01.03.2011 року на суму 17590 грн. та за Актом про списання товарів № 13 від 01.03.2011 року на суму 2 016 грн.
Отже, зменшення податковим органом за наслідками перевірки витрат на суму 881458 грн., що відображено бухгалтерськими проведеннями Дт 947 «Нестачі та втрати від псування цінностей» Кт 28 «Товари» та збільшення доходів на суму 945444 грн., що відображено бухгалтерськими проведеннями Дт 28 «Товари» Кт 718 «Дохід від безоплатно отриманих оборотних активів» є неправомірним.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність розрахунку Позивачем приросту-убутку матеріальних цінностей під час нарахування зобов'язань з податку на додану вартість слід зазначити наступне.
В п.п. 1 п. 3.2.2 «Податковий кредит» Акту від 09.12.2011 року зазначено, що Позивачем завищено задекларовані суми податкового кредиту на суму 234 463 грн. внаслідок використання товарів на цілі не пов'язані з господарською діяльністю, що відображено в бухгалтерському обліку проведенням Дт 947 «Нестачі та втрати від псування цінностей» Кт 28 «Товари».
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі поставки товарів без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів, натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
А отже, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали товари використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з абз. «а» п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до ст. 186 ПКУ.
Відповідно до абз. «в» пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ постачанням товарів вважається, зокрема, передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку.
Таким чином, якщо товари придбавалися з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та суми ПДВ при їх придбанні були віднесені до складу податкового кредиту, Закон України «Про податок на додану вартість» та ПКУ не передбачають необхідності коригування податкового кредиту у випадку використання товарів на цілі, не пов'язані з господарською діяльністю. В той же час, така операція вважається постачанням товарів та оподатковується ПДВ.
Не дивлячись на це, в Акті від 09.12.2011 року ДПА у Львівські області вказує на неправомірне завищення Позивачем податкового кредиту в частині товарів, списання яких відображено в бухгалтерському обліку проведенням Дт 947 «Нестачі та втрати від псування цінностей» Кт 28 «Товари».
Перш за все, вказані товари придбавалися Позивачем з метою їх подальшого продажу, тобто для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Тому, суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, цілком правомірно були віднесені Позивачем до складу податкового кредиту. Діюче законодавство не передбачало необхідності коригування податкового кредиту при будь-яких подальших операціях з таким товаром. Таким чином, податковий орган зменшив суму податкового кредиту в частині вартості товарів, списаних в бухгалтерському обліку проведенням Дт 947 «Нестачі та втрати від псування цінностей» Кт 28 «Товари» абсолютно безпідставно та всупереч діючому законодавству.
Також, як вже було вказано вище, списання товару бухгалтерським проведенням Дт 947 «Нестачі та втрати від псування цінностей» Кт 28 «Товари» не може вважатися використанням товарів не у господарській діяльності, оскільки таке списання було пов'язане з врегулюванням різниць, які виникли під час пересортиці товарів в межах господарської діяльності Позивача.
Таким чином, лише в частині нестач, які не врегульовані заліком різниць, що виникли в результаті пересортиці товару, використання товару можна вважати таким, що здійснено не в господарській діяльності з відповідним нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ на вартість таких нестач.
Отже, зменшення за наслідками перевірки ДПА у Львівські області податкового кредиту протягом періоду з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року на суму 234 463 грн. є безпідставним та неправомірним.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність включення Позивачем до складу витрат вартості робіт (послуг) придбаних у нерезидента слід зазначити наступне.
В п.п. 1 п. 3.1.2 «Валові витрати» Акту від 09.12.2011 року зазначено, що Позивачем в 2010 року завищено витрати на суму 373749 грн., в 1 кварталі 2011 року на суму 259238 грн., в 2-3 кварталах 2011 року. на суму 532021 грн. Дане завищення складає вартість послуг, отриманих від нерезидента, котрі, на думку податкового органу, не пов'язані із господарською діяльністю Позивача і не можуть бути віднесені до складу валових витрат, оскільки не спричинили отримання доходу при веденні господарської діяльності Позивачем.
Вказані послуги придбано Позивачем згідно Контракту № 10-КМ від 03.01.2010 року (далі - Контракт), укладеного з компанією JAF International Services Gmbh, Австрія. Предметом Контракту сторони визначили надання послуг менеджменту, консультацій працівників, консультацій з бухгалтерського обліку та контролінгу на території України.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснювана як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податків для подальшого використання у власній господарській діяльності.
Серед іншого, до складу валових витрат, згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного податкового періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції тощо.
Підпунктом 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПКУ прямо передбачено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, до яких, в числі інших, відносяться винагороди за консультаційні, інформаційні та інші супутні послуги.
Під час виконання Контракту, його сторонами було укладено наступні акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг):
- Акт № 1 від 31.03.2010 року за період 03.01.2010 року по 31.03.2010 року на суму 23 825 Євро;
- Акт № 1 від 30.06.2010 року за період 01.04.2010 року по 30.06.2010 року на суму 23 825 Євро;
- Акт № 3 від 30.09.2010 року за період 01.06.2010 року по 30.09.2010 року на суму 23 825 Євро;
- Акт № 4 від 25.06.2010 року за період 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на додаткову суму 900 Євро.
Під час виконання Контракту, Позивачем було отримано наступні інвойси:
- від 25.03.2010 року на суму 23 825 Євро;
- від 24.05.2010 року на суму 23 825 Євро;
- від 25.06.2010 року на суму 900 Євро;
- від 29.09.2010 року на суму 23 825 Євро;
На підтвердження правомірності включення до складу витрат вартості робіт (послуг) придбаних у нерезидента, Позивачем подано також опис послуг їх специфіки, які надавались нерезидентом, а також дані про працівників нерезидента, які безпосередньо надавали зазначені послуги.
Отже, висновок податкового органу щодо неможливості включення до складу витрат вартості придбаних у нерезидента послуг є безпідставним.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність визначення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у податкових періодах 2010-2011 рр слід зазначити наступне.
Актом перевірки від 09.12.2011 року встановлено, що Позивачем було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року.
Зокрема, як підставу завищення податковим органом вказано, що Позивачем не відображено результати перевірки відповідно до Акту планової виїзної перевірки від 23.07.2010 року № 1882/23-209/34760531, яким було встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 3803101 грн.
Згідно наказу ДПА України від 22.12.2010 року № 984 та п. 1.3 ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, планових та позапланових перевірок, акт податкової перевірки - це службовий документ, який оформлюється за результатами перевірки і підтверджує сам факт проведення перевірки і є носієм інформації про виявлення чи відсутність порушень.
При цьому, акт податкової перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні юридичні наслідки, був спрямований на регулювання відповідних правовідносин і мав обов'язковий характер для учасників цих відносин.
Таким чином, посилання податкового органу на протиправність включення відповідної суми до складу витрат з підстав відсутності в Позивача заперечень на Акт планової виїзної перевірки від 23.07.2010 року № 1882/23-209/34760531 є безпідставним.
Крім того, Відповідач зазначає, що ТОВ «Джей Ей Еф Україна», в порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, в рядку 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» Декларацій за 2-3 квартал 2011 року безпідставно відображено від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року в сумі 2702397 грн.
Проте суд апеляційної інстанції з вказаним висновком податкового органу не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
У 2010 рокцу норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 цього Закону. Так, відповідно до абз. 1 п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 року.
У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абз. 1 п. 22.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених пунктом 22.4 цього Закону.
Розраховане за результатами 2010 року і попередніх податкових років від'ємне значення об'єкту оподаткування включалося згідно вимог закону до витрат 1 кварталу 2011 року та враховувалися при розрахунку об'єкту оподаткування за результатами такого кварталу.
Отже, збитки попереднього року після перенесення їх до витрат 1 кварталу 2011 року стали складовою частиною від'ємного об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року.
Це підтверджується і формою податкової декларації з податку на прибуток підприємств, що була затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143, яка передбачала включення суми збитків попереднього року до рядку 04.9, який акумулюється у рядку 04 «Валові витрати».
Податкова декларація з податку на прибуток підприємств, форма якої була затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 року № 114, передбачає зазначення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року у рядку 06.6 декларації, який акумулюється у рядку 06 «інші витрати» та, відповідно, включається до рядку 04 «витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування».
З дотриманням вищезазначених положень чинного законодавства у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року Позивачем було зазначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 7560312 грн. та об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності у сумі - 250449 грн.
Положення п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України встановлюють, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Згідно з абз. 2 п. 3 підр. 4 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками 1 кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Згідно з абз 2. п. 3 підр. 4 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за 1 квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Отже, вказана в абз. 2 п. 3 підр. 4 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України норма чітко передбачає включення до видатків 2 кварталу 2011 року суми від'ємного значення об'єкту оподаткування, розрахованого (а не отриманого, як вказують податкові органи) за результатами 1 кварталу 2011 року відповідно з вимогами законодавства.
В абз. 3 цього пункту йдеться лише виключно про порядок розрахунку в 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування наростаючим підсумком, без встановлення яких-небудь особливостей за методологією його розрахунку за результатами 1 кварталу 2011 року.
Позивачем був здійснений розрахунок об'єкта оподаткування з податку на прибуток за підсумками 1 кварталу 2011 року відповідно до приписів чинного на момент розрахунку законодавства - Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отримані у результаті такого розрахунку дані були внесені до декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року та декларації за 2-3 квартал 2011 року.
Висновок податкових органів про те, що до витрат 2 кварталу 2011 року включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане платником податку лише за 1 квартал 2011 року без урахування від'ємного значення попереднього року, є необґрунтованим.
Збитки минулого року є складовою частиною від'ємного об'єкта оподаткування 1 кварталу 2011 року, в зв'язку з чим при їх перенесенні до витрат 1 кварталу 2011 року вони перестають бути минулорічними збитками. Отже, Позивачем було правомірно включено до складу витрат 2 кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року, що було сформовано згідно приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність включення до складу податкового сум за податковими накладними, отриманими від ТзОВ «Конструктив Україна» та ПП «Промбуд», слід зазначити наступне.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно із статтею 9 Закону № 996-XIV первинні документи мають мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Дотримання Позивачем вищенаведених норм підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року у справі № 2а-5320/12/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.С. Затолочний
Судді С.М. Кузьмич
З.М. Матковська
Повний текст складено 20.12.2013 року