19 грудня 2013 року Справа № 125126/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Глушка І.В. Большакової О.О.
за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р. про забезпечення позову у справі № 2а-5160/11/1370 за позовом Приватного підприємства "Аміра Т.Ч.Ч.К." до Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії,-
Приватне підприємство "АМІРА Т.Ч.Ч.К." одночасно з поданням адміністративного позову до Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області про зобов'язання вчинити дії - звернувся до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо розподілу коштів, стягнутих з Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" (ЄДРПОУ 02574001, 88005, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5) в межах виконавчого провадження № 9-904/11.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р вжито заходи забезпечення адміністративного позову по справі № 2а-5160/12/1370 та заборонено Міському відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області вчиняти дії щодо розподілу коштів, стягнутих під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів з Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" (ЄДРПОУ 02574001, 88005, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5) в межах виконавчого провадження № 9-904/11.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції оскаржив її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заявних вимог про забезпечення позову. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки вважає ,що справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Забезпечення адміністративного позову -це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;
2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;
3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому.
Метою забезпечення адміністративного позову є вжиття заходів щодо захисту від заподіяння неправомірної шкоди правам та законним інтересам позивача.
Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":
- кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
- мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно ч. 4 ст. 12 цього ж Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.
Згідно ст. 14 цього ж Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.
Судом першої інстанції вірно враховано обґрунтування позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки:
26.10.2011 року ухвалою Господарського суду Закарпатської області про порушення провадження у справі № 5008/1483/2011 про визнання ПАТ "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
04.11.2011 року ухвалою Господарського суду Закарпатської області у справі № 2/5008/1483/2011 11896/2011, ухвалено зобов'язати заявників подати за їх рахунок у десятиденний строк до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів.
09.11.2011 року опубліковано в газеті "Голос України" оголошення про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист - Закарпаття".
06.12.2011 року позивачем направлено розпоряднику майна боржника заяву про грошові вимоги до боржника.
14.12.2011 року керівником ПАТ "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" прийнято рішення про визнання в повному обсязі кредиторських вимог позивача.
14.12.2011 року розпорядником майна арбітражним керуючим боржника повідомлено позивача про визнання кредиторських вимог.
06.06.2012 року в ухвалі Господарського суду Закарпатської області у справі № 5008/1483/2011, зазначено, що божник до дати проведення підготовчого засідання виконав усі зобов'язання перед ініціюючими кредиторами, що є підставою для припинення провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У підтвердження перерахування на рахунок міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції коштів у погашення заборгованості перед ініціюючими кредиторами боржник подав платіжні доручення, а саме № 954 від 18.05.2012 року, № 955 від 18.05.2012 року, № 956 від 18.05.2012 року, № 958 від 18.05.2012 року, № 960 від 18.05.2012 року, № 963 від 18.05.2012 року, № 964 від 18.05.2012 року, № 965 від 18.05.2012 року, № 961 від 21.05.2012 року, № 962 від 21.05.2012 року, № 957 від 21.05.2012 року, № 959 від 21.05.2012 року, № 1025 від 01.06.2012 року, № 1024 від 01.06.2012 року. Вказана ухвала Господарського суду Закарпатської області законної сили не набрала.
Таким чином, позивач є кредитором боржника за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство згідно постанови державного виконавця ВП № 280422197 від 04.08.2011 року про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області № 5008/486/2011 від 27.07.2011 року про стягнення з ВАТ "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття"на користь ПП "АМІРА Т.Ч.Ч.К.", відтак, має права встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про підставність обґрунтування позивача про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що в сукупності може завдати непоправної шкоди позивачу у зв'язку із вчиненням дій щодо погашення вимог кредиторів боржника під час дії мораторію.
Невжиття таких заходів може призвести до утрудненого або неможливого відновлення прав позивача.
Також посилання апелянта на те, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів спростовується тим , що як вбачається з матеріалів справи виконавче провадження №9-904/11 є зведеним і об'єднує в собі вимоги кількох стягувачів, встановлених рішеннями судів різних юрисдикцій, а тому підлягає до розгляду адміністративним судом.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Тобто, ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції залишити без задоволення , а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р., у справі № 2а-5160/11/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: В.Я.Макарик
Судді: І.В.Глушко
О.О.Большакова