04 грудня 2013 року Справа № 876/4426/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії,-
01.08.2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - відповідач) і зазначив, що відноситься до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію і перебуває на обліку у відповідача. Як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, на підставі ч. 2 ст. 39 і ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28 лютого 1991 року (далі - Закон № 796-XII ) йому призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, а розмір державної пенсії виплачується з підвищенням.
Однак таке підвищення до пенсії та додаткова пенсія виплачуються не в розмірах, визначених зазначеними статтями Закону № 796-XII, а відповідно до постанов Кабінету Міністрів України у значно занижених розмірах. Добровільно провести такі перерахунки та виплати відповідач відмовляється, тому позивач просить зобов'язати його здійснити перерахунок та виплату цих сум відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону № 796-XII з 13.10.2010р. і до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин.
Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2011 року позов задоволено частково; визнано дії відповідача неправомірними; зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за місяць, відповідно до ч.2 ст.39 Закону № 796-XII, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.3 ст.51 Закону № 796-XII починаючи з 01 лютого 2011 року і до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, із врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанову звернено до негайного виконання.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить відмовити позивачу в задоволенні позову.
З урахуванням вимог ч. 8 ст. 1832 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач віднесений до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію і проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, розрахунком пенсії, паспортом. На підставі зазначеного йому призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, а розмір державної пенсії виплачується з підвищенням.
Висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог позивача, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є частково правильними з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 3 Конституції України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно із ст. 19 Конституції України та ч.1 ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 3 ст. 22 Конституції України зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону № 796-XII, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Згідно ч. 3 ст. 51 даного Закону особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, а вихідним критерієм обрахунку спірних виплат виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону № 1058-ІV), при тому, що чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. В той же час розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
За таких обставин апеляційний суд приходить до переконання, що позивач має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 4 категорії у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком та доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Разом з тим, пунктом 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 1 січня 2008 року, були внесені зміни до ст.ст. 39, 51 Закону № 796-XII.
Проте рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 положення п.28 розділу II вищезазначеного Закону щодо внесення змін до ст.ст. 39, 51 Закону № 796-XII були визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно резолютивної частини даного рішення, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, з дня прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 - у відповідача виникло зобов'язання перерахувати позивачу спірні виплати у розмірах, встановлених Законом № 796-XII, в редакції Закону до 1 січня 2008 року.
Відповідно до ст. 71 Закону № 796-XII дія положень даного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що застосуванню підлягають ст.ст. 39, 51 Закону № 796-XII та ст. 28 Закону № 1058-ІV, а не вищезазначені постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав, і при розрахунку підвищення до пенсії та додаткової пенсії застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Надання законодавцем права Кабінету Міністрів України визначати порядок обчислення зазначених пенсії та доплати до пенсії не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом № 796-XII. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
Крім того, колегія суддів вважає за потрібне наголосити, що відсутність бюджетних асигнувань не можна взяти до уваги як підставу для відмови в задоволенні вимог позивача, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання недоплати пенсій відповідно до Закону № 796-XII. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
На це звернув увагу й Європейський Суд з прав людини, який у пункті 26 рішення від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
А згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із вимогами ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що в частині позовних вимог позивача за період з 13.10.2010р. по 31.01.2011р. та зобов'язання провести нарахування та виплату такої пенсії за вказаний період необхідно залишити без розгляду.
Крім цього, відповідно до Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнені прикінцеві положення пункту 4 певним змістом, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені норми набрали чинності з дня наступного за днем його опублікування, а саме з 19 червня 2011 року, оскільки опубліковані в газеті «Голос України» за 18 червня 2011 року № 110 ( 5110). Крім того, на виконання зазначених змін, Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 745 від 06 липня 2011 року, якою визначений розмір виплати для соціальних категорій за ст. ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка набрала чинності 23 липня 2011 року, оскільки опублікована в газеті «Урядовий кур'єр» за 23 липня 2011 року № 133 (4531). А тому беручи до уваги постанову КМУ № 745 від 06 липня 2011 року, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення лише по 22 липня 2011 року включно.
Враховуючи наведені доводи та обставини по справі колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягав до часткового задоволення, при цьому потрібно було визнати дії управління щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за місяць, відповідно до ч.2 ст.39 Закону № 796-XII, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.3 ст.51 Закону № 796-XII неправомірними; зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за місяць ь, відповідно до ч.2 ст.39 Закону № 796-XII, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.3 ст.51 Закону № 796-XII за період з 01 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року, із врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір суд першої інстанції помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, хоча системний аналіз положень ч. 1 та 2 ст. 256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст. 160, 1832, ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254, ст.256 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задоволити частково.
Постанову Чортківського районного суду Волинської області від 23 серпня 2011 року у справі № 13986/11/1916 скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_2 задоволити частково.
Адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання неправомірними дії відповідача щодо ненарахування та виплати позивачу пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за місяць, відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.3 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 13.10.2010 р. по 31.01.2011р. та зобов'язання провести нарахування та виплату такої пенсії за вказаний період - залишити без розгляду.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо нездійснення ОСОБА_2 перерахунку та виплати пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за місяць, відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.3 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за місяць, відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.3 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року, із врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити зазначену постанову суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Р.Й. Коваль
Судді : В.В. Гуляк
Н.М. Судова-Хомюк