03 грудня 2013 року Справа № 9104/122746/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області на постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області про перерахунок та виплату пенсії,-
встановив:
31.10.2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30 % мінімальної пенсії у відповідності до ст.ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 28.04.2011 року.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що йому як особі, яка віднесена до 2-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинна проводитись виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак, як вказує позивач, відповідач таку виплату проводив у значно меншому розмірі.
Оскаржуваною постановою, прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано його зробити перерахунок і виплату позивачу як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю - 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 28.04.2011 року по 22.07.2011 року з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, то відповідно нарахування та виплата позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, здійснювались в межах виділених на це коштів та згідно чинного на момент проведення виплати бюджетного законодавства. Також апелянт вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно до спірних правовідносин застосовано ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до ч. 8 ст. 1832 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач по справі є потерпілим від Чорнобильської катастрофи та віднесений до 2-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (тут та далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 2 призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною третьою ст. 67 цього ж Закону визначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.
Враховуючи викладені положення Закону, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Із матеріалів справи суд вбачає, що відповідач дану пенсію позивачу нараховував та виплачував у значно меншому розмірі, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача та зобов'язання його здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Однак, суд першої інстанції безпідставно задоволив позовні вимоги позивача за період з 28.04.2011 року по 30.04.2011 року включно, коли такі подані з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 100 КАС України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач із адміністративним позовом до суду звернувся 31.10.2011 року та просив його задовольнити починаючи з 28.04.2011 року, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду. При цьому, в даному позові позивач не ставив питання про поновлення цього строку та не наводить жодних причин його пропуску.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує те, що оскаржувана позивачем додаткова пенсія виплачувалася позивачу хоч і в меншому розмірі, але кожного місяця разом із основною пенсією, а тому про порушення свої справ позивач повинен був дізнаватися кожного місяця під час отримання пенсії.
Враховуючи те, що розглядуваний адміністративний позов за період з 28.04.2011 року по 30.04.2011 року включно позивачем поданий із пропуском строку звернення до адміністративного суду та не наведено поважних причин пропуску цього строку, а судом першої інстанції ці позовні вимоги вирішені з порушенням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги та позовні вимоги позивача за цей період залишити без розгляду.
При цьому, суд першої інстанції правильно задоволив позовні вимоги позивача тільки по 22.07.2011 року, оскільки відповідно до постанови КМУ N 745 від 06.07.2011 року (набрала чинності з 23.07.2011 року), яка прийнята на виконання Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік ", перерахунок додаткової пенсії, що передбачений ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Таким чином, позов належить задовольнити за період з 01.05.2011 року по 22.07.2011 року включно.
При цьому, суд першої інстанції правильно вказав, що нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідачу слід проводи з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, в системі національного законодавства немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, а фінансування виплат, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться із державного бюджету, оскільки відсутність фінансування з державного бюджету коштів на витрати пов'язані із виплатою позивачу передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплат, не може бути підставою для невиконання вимог Закону.
Дана правова позиція суду, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року в справі «Кечко проти України» зазначив, що держава самостійно визначає, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з порушенням норм матеріально і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити частково.
Керуючись ст.ст. 11, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області - задовольнити частково.
Постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 листопада 2011 року у справі № 2а-3999/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області про перерахунок та виплату пенсії, в частині позовних вимог за період з 28.04.2011 року по 30.04.2011 року включно - залишити без розгляду.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.05.2011 року по 22.07.2011 року включно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеного відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.05.2011 року по 22.07.2011 року включно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеного відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених за вказаний період сум.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.Б. Заверуха
В.В. Ніколін