Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
20 грудня 2013 року справа №812/8539/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року у справі № 812/8539/13-а за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг у сумі 16400,13 грн.,
Позивач 08.10.2013 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що до Луганського міського центру зайнятості 19.10.2012 року звернувся ОСОБА_2 за сприянням у працевлаштуванні. 26.10.2012 року йому наданий статус безробітного. На підставі заяви від 30.10.2012 року відповідача було направлено на навчання за професією (з курсу) правила ведення складського господарства в TOB «Компанія «Донбаспродукти». Вартість професійного навчання з 31.10.2012 року по 05.11.2012 року безробітного склала - 467,83 грн. Допомогу по безробіттю виплачено з 10.11.2012 року по 28.11.2012 року у розмірі - 344,53 грн. ОСОБА_2 був працевлаштований за договором про надання дотації TOB «Компанія «Донбаспродукти». Витрати Луганського міського центру зайнятості по відшкодуванню витрат роботодавця TOB «Компанія «Донбаспродукти» за договором про надання дотації на створення додаткового робочого місця від 28.11.2012 року № 120112112800580 за період з 29.11.2012 року по 27.06.2013 року склали 15587,77 грн. 29.11.2012 року відповідач був знятий з обліку у зв'язку з працевлаштуванням за договором центру зайнятості з ПОУ щодо надання дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.
В результаті обміну даними з ДПА за 4 квартал 2012 року та згідно листа від Луганського художньо-промислового професійного ліцею від 06.06.2013 року ОСОБА_2 зараховано до складу учнів з 01.09.2011 року по 20.01.2013 року. У зв'язку з чим на адресу відповідача було направлено лист-повідомлення про необхідність повернення коштів у розмірі 16400,13 грн. Кошти добровільно не повернуті. Позивач просив суд стягнути зазначені кошти з відповідача.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року адміністративний позов було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Луганського міського центру зайнятості виплачену допомогу по безробіттю та вартість наданих соціальних послуг в розмірі 16400,13 грн. (шістнадцять тисяч чотириста грн. 13 коп.).
Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з рішенням суду першої інстанції не згоден та вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, посилається на норми Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» та зазначає, що на момент надання відповідачу статусу безробітного останній навчався за денною формою в профтехнічному навчальному закладі, але не поєднував навчання з роботою, працевлаштування відбулося лише з 29.11.2012 року.
Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19.10.2012 року ОСОБА_2 звернувся до Луганського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні (а.с. 7).
26.10.2012 року відповідачу було надано статус безробітного (а.с. 10).
30.10.2012 відповідача було направлено на навчання за професією (з курсу) правила ведення складського господарства в TOB «Компанія «Донбаспродукти» з 31.10.2012 року (а. с. 11).
Згідно з договором про працевлаштування безробітного з наданням дотації від 28.11.2012 року № 120112112800580 ОСОБА_2 було працевлаштовано на постійну роботу за направленням Центру зайнятості за професіє (на посаду) комірник (а.с. 15-16).
Відповідно до довідки від 08.07.2013 року № 1/у/05-2765 вартість навчання з 31.10.2012 року по 05.11.2012 року відповідача склала - 467,83 грн., допомога по безробіттю з 10.11.2012 року по 28.11.2012 року - 344,53 грн., дотація за період з 29.11.2012 року по 27.06.2013 року - 15587,77 грн. (а.с. 14).
В результаті обміну позивачем даними з Державною Податковою Адміністрацією України за 4 квартал 2012 року було встановлено, що відповідач отримував стипендію в Луганському художньо-промисловому професійному ліцеї (а.с. 51-52).
Відповідно до листа Луганського художньо-промислового професійного ліцею від 06.06.2013 року № 283 відповідача було зараховано до складу учнів з 01.09.2011 року, відрахований у зв'язку з закінченням повного курсу навчання 20.01.2013 (а.с. 26).
01.07.2013 року позивачем на адресу ОСОБА_2 було направлено повідомлення про засідання комісії з розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним (а.с. 27).
Відповідно акту № 12-2012-4 від 01.07.2013 року на момент надання статусу безробітного ОСОБА_2 був зайнятою особою і відповідно до ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» та в порушення п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», незаконно одержав матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги у період з 26.10.2012 року по 28.11.2012 року (а.с. 28).
12.07.2013 позивачем видано наказ № 62-б про повернення коштів ОСОБА_2 в розмірі 16400,13 грн. (а.с. 30).
На адресу відповідача було направлено лист - повідомлення про повернення незаконно отриманих коштів у розмірі 16400,13 грн. (а.с. 31).
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ (надалі - Закон № 803) (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Пунктом 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.
Підпунктом "е" пункту 3 статті 1 Закону № 803 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» районний центр зайнятості, як робочий орган виконавчої дирекції Фонду контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що виплачена ОСОБА_2 сума допомоги по безробіттю у загальному розмірі 16400,00 грн. підлягає стягненню з останнього.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі № 812/8539/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року у справі № 812/8539/13-а за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг у сумі 16400,13 грн. - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Колегія суддів: Міронова Г.М.
Юрко І.В.
Блохін А.А.