Справа № 761/21783/13-ц
Провадження №2/761/7478/2013
іменем України
31 жовтня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Пономаренко Н.В.
при секретарі Клим Т.О.
з участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири в частині та визнання права власності частини квартири в порядку спадкування, суд, -
представник позивача по довіреності звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить визнати недійсною довіреність від 10.04.2009 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, реєстровий №603. Також просить визнати недійсним договір купівлі-продажу кв.АДРЕСА_1 від 14.04.2009 року, укладений між ОСОБА_4 від свого імені та від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 серії ВМС №751473 за реєстровим №493 в частині продажу ? частини квартири АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_6 зі скасуванням реєстрації права власності ОСОБА_2 на ? частини зазначеної квартири, що належала на праві власності ОСОБА_6 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. А також просив визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування право власності на ? частину вказаної квартири, що належала ОСОБА_6 на праві власності.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовували тим, що 14.04.2009 року між ОСОБА_4 від свого імені та від свого батька ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Даний договір купівлі-продажу було укладено позивачемвід імені свого батька на підставі довіреності від 10.04.2009 року. Проте, позивач категорично заперечував той факт, що його батько ОСОБА_6 від свого імені видавав та підписував вказану довіреність, яка б уповноважувала позивача на вчинення купівлі-продажу ? частини вказаної квартири, а тому в цій частині договір купівлі-продажу є недійсним оскільки не цей правочин вчинений без відповідного волевиявлення. А оскільки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, то позивач після смерті батька в порядку ст..1296 ЦК України не може отримати свідоцтво про спадщину оскільки право власності на спірну квартиру наразі зареєстроване за відповідачем.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги не визнали та просила відмовити у задоволенні вказаного позову у зв»язку із його безпідставністю.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін та відповідача, дослідивши матеріали вказаної справи та справ: № 2-12404/11 провадження №2/2610/2944/2012 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсної довіреності та договору, визнання права власності; №2610/18698/2012, провадження №2/761/1593/2013 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсної довіреності та договору, визнання права власності приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довіреності від 10.04.2009 року, посвідченої приватним нотаріусом, зареєстрованої в реєстрі за № 62, вбачається, що ОСОБА_6 відповідно до даної довіреності уповноважив ОСОБА_4 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських, господарських та інших установах і організаціях незалежно від підпорядкування і форм власності, галузевої належності, з усіма необхідними повноваженнями з питань придбання на його ім'я, відчуження, здачі в оренду, а також вчинення будь-яких дій щодо належного йому рухомого та нерухомого майна (а.с. 10).
Ухвалою суду від 31.10.2013 року відповідно жо ч.3 ст.206 ЦПК України закрито провадження і частині позовних вимог про визнання недійсною довіреності від 10.04.2009 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02.08.2005 року квартира квартири АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в рівних частках кожному (а.с. 5).
Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Згідно ч.3 ст.237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Разом із тим, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.02.3013 року, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 25.07.2013 в задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсною довіреності від 10.04.2009 року з підстав того, що вказана довіреність не підписувалась ОСОБА_6- відмовлено (а.с.42-48).
Крім того, рішеням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.04.2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виселення без надання іншого жилого приміщеня, позовні вимоги задоволені та виселено ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення (а.с.49).
Вимоги ч.3 ст.61 ЦПК України вказують на те, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.04.2009 року, вбачається, що ОСОБА_4 від свого імені та від імені ОСОБА_6 продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. При підписанні даного договору ОСОБА_4 мав необхідний обсяг повноважень, визначених довіреністю від 10.04.2009 року на укладання договору також і від імені ОСОБА_6 (а.с. 14-15)
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Натомість, відповідно до розписки від 14.04.2009, вказано, що ОСОБА_4 , отримав 58 тисяч доларів за продану ним квартиру та претензій не має (а.с.71).
Крім того, згідно висновку №0656 експертного почеркознавчого дослідження Українського центру судових експертиз від 27.09.2012, вбачається, що підписи від імені ОСОБА_4 зображення яких містяться в електрофотокопії договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, та в електрофотокопії розписки від 14.04.2009, складеної від імені ОСОБА_4 та рукописний запис який міститься в графі «Продавці» вказаного договору та почерк, яким виконаний рукописний текст розписки, також виконані однією особою (а.с. 72-79).
Також, судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 12.09.2009 року гр..ОСОБА_10 передала, а гр.ОСОБА_4 від свого імені та від імені ОСОБА_6 по довіреності від 10.04.2009 року - прийняв у власність житловий будинок загальною площею 71,7 кв.м. житловою - 31.2 кв.м із надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 та розташованого на земельній ділянці Баштечківської сільської ради. Продаж будинку за домовленістю сторін вчинився за 25 тисяч гривень, які продавець отримала у покупців до підписання цього договору. Сторони підтвердили факт повного розрахунку за проданий будинок (а.с.70).
Батько позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7)
Однак, як вбачається із матеріалів справ №№2-12404/11 провадження №2/2610/2944/2012 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсної довіреності та договору, визнання права власності; №2610/18698/2012, провадження №2/761/1593/2013 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсної довіреності та договору, визнання права власності, оглянутих в судовому засіданні, стороною позивача і, зокрема, за життя самим ОСОБА_6, не заявлялись клопотання щодо невідповідності його підпису на оспорюваній довіреності від 10.04.2009 року.
Враховуючи вищевказане, а також те, що довіреність від 10.04.2009 року не визнана недійсною, інших доказів того, що на момент підписання спірного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_4 діяв не від імені та в інтересах ОСОБА_6 стороною позивача надано не було та не доведено, а тому підстави для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу ? частини спірної квартири, що належала ОСОБА_6 зі скасуванням реєстрації права власності ОСОБА_2 на ? частину вказаної квартири - відсутні.
Враховуючи те, що судом відмовлено в задовленні вищевказаних позовних вимог щодо визнання недійсним договір в частині купівлі-продажу ? частини квартири АДРЕСА_1, тому підстав для задоволення похідних позовних вимог про визнання права власності на ? частину зазначеної квартири за позивачем ОСОБА_4 в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_6 - також відсутні.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 237, 369 ЦК України; ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 154, 179, 208, 209, 212-218, ЦПК України, суд,-
у задоволенні позовних вимог в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири в частині та визнання права власності частини квартири в порядку спадкування - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :