Справа № 761/21952/13-ц
Провадження №2/761/7523/2013
16 грудня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Кравець Д.І.,
при секретарі: Костюковій М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 липня 2010 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4644944 (надалі - Договір від 16 липня 2010 року). Згідно умов даного Договору забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Ленд Ровер», державний номерний знак НОМЕР_1 (надалі - автомобіль).
19 січня 2011 року в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить Державному підприємству «Автобаза Державної податкової адміністрації України», та забезпеченого автомобіля відповідача під його керуванням.
При цьому, відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2011 року особою винною в скоєні даного ДТП визнано відповідача.
На виконання умов Договору від 16 липня 2010 року, а також згідно Висновку № 66-1 від 10 червня 2011 року, на підставі якого було складено страховий акт № ЦО-27337-ВЕ-00046449444-01, позивачем було здійснено виплату потерпілому від ДТП - Державному підприємству «Автобаза Державної податкової адміністрації України» страхове відшкодування у розмірі 5 576 грн. 55 коп.
Крім того, 26 серпня 2011 року між позивачем та ОСОБА_1 знову було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/7158938 (надалі - Договір від 26 серпня 2011 року). Також, згідно умов даного Договору забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Ленд Ровер», державний номерний знак НОМЕР_1.
07 лютого 2012 року в м. Києві сталась ДТП за участю забезпеченого автомобіля відповідача під його керуванням та автомобіля марки «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2
Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2012 року особою винною в скоєні даного ДТП визнано відповідача.
Таким чином, на виконання умов Договору від 26 серпня 2011 року, а також відповідно до Звіту № 153 від 16 лютого 2012 року, на підставі якого було складено страховий акт № ЦО-27338-АА-0007158938-7158938, позивачем було здійснено виплату потерпілому ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн. 00 коп.
Разом з тим, позивач зазначає, що після ДТП відповідачем було порушено вимоги п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо повідомлення страхувальником страхувальника про настання страхових випадків.
На підставі зазначеного та враховуючи положення п.п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в загальному розмірі 55 576 грн. 55 коп.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи, в розумінні ч. 5 ст. 74 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що у період з 16 липня 2010 року по 15 липня 2011 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як власника автомобіля марки «Ленд Ровер», державний номерний знак НОМЕР_1, була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Страхове товариство «Іллічівське», про що свідчить Поліс № ВС/4644944 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16 липня 2010 року (а.с. 5).
На даний час правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» є Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське».
Разом з тим, 19 січня 2011 року близько 09 год. 30 хв. відповідач, керуючи своїм автомобілем, виїжджаючи з провулку Несторівського, 10 в м. Києві, не переконався, що це буде безпечним для інших учасників руху, здійснив виїзд на дорогу, не пропустивши інший транспортний засіб, який рухався по ній, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
При цьому, відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2011 року відповідача було визнано винним у вищезазначеній ДТП, а саме, у порушенні п.п. 10.2 Правил дорожнього руху, та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 10).
В результаті зазначених дій відповідача, власнику автомобіля марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить Державному підприємству «Автобаза Державної податкової адміністрації України», були завдані матеріальні збитки.
Крім того, у період з 26 серпня 2011 року по 25 серпня 2012 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як власника автомобіля марки «Ленд Ровер», державний номерний знак НОМЕР_1, знову була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхове товариство «Іллічівське», про що свідчить Поліс № ВС/7158938 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26 серпня 2011 року (а.с. 22).
При цьому, 07 лютого 2012 року близько 13 год. 15 хв. ОСОБА_1, керуючи своїм автомобілем, на Дніпровському узвозі в м. Києві, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2012 року відповідача було визнано винним у вищезазначеній ДТП, а саме, у порушенні п.п. 13.1 Правил дорожнього руху, та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 27).
Також, в результаті зазначених дій відповідача, власнику автомобіля марки «Нісан», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить Державному підприємству «Автобаза Верховного Суду України», були завдані матеріальні збитки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При цьому, згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
На підставі зазначених норм та відповідно до умов Договорів, позивачем було виплачено страхове відшкодування власникам автомобілів, які зазнали матеріальної шкоди, нанесеної відповідачем внаслідок скоєння ДТП.
Так, відповідно до Висновку автотоварознавчого дослідження про відшкодування матеріального збитку № 66-1 від 10 червня 2011 року, складеного експертом Бюро експертиз та оцінки майна «Бюмекс» Вартанян Ю.Н., матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, при його пошкодження за наслідками ДТП складає 12 896 грн. 33 коп. (а.с. 13-16).
У зв'язку з чим позивач, на підставі звернення Державного підприємства «Автобаза Державної податкової адміністрації України» від 16 березня та страхового акту № ЦО-27337-ВЕ-0004644944-01 від 26 березня 2012 року, сплатив Державному підприємству «Автобаза Державної податкової адміністрації України» страхове відшкодування в сумі 5 576 грн. 55 коп., про що свідчить платіжне доручення № 2930 від 10 квітня 2012 року (а.с. 11, 19, 21).
Крім того, відповідно до Звіту про оцінку майна № 153 від 16 лютого 2012 року, складеного оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальватор» Палківським О.О., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок пошкодження при ДТП складає 56 880 грн. 93 коп. (а.с. 29-30).
Таким чином, позивачем, враховуючи звернення водія Державного підприємства «Автобаза Верховного Суду України» ОСОБА_2 від 14 лютого 2012 року, згідно страхового акту № ЦО-27338-АА-0007158938-7158938 від 03 березня 2012 року і на підставі ст.ст. 22, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було також сплачено Державному підприємству «Автобаза Верховного Суду України» страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн. 00 коп., тобто, відповідно до ліміту відповідальності встановленого Договором, про що також свідчить Платіжне доручення № 3078 від 17 квітня 2013 року (а.с. 28, 36, 38).
Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вказує, що оскільки відповідач не повідомив Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» про настання страхової події в строк передбачений чинним законодавством, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача, як до страхувальника про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.
Так, відповідно до п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на час здійснення ДТП, учасники ДТП зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.
Проте, не зважаючи на зазначені положення, відповідачем не було повідомлено позивача про настання страхового випадку.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір невстановлений законом.
При цьому, відповідно до п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортних пригод, в порядку регресу, у сумі 55 576 грн. 55 коп. підлягає задоволенню.
При цьому, відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 555 грн. 77 коп., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.
Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 74, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» суму понесених матеріальних витрат у розмірі 55 576 грн. 55 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 555 грн. 77 коп., а всього загальною сумою 56 132 (п'ятдесят шість тисяч сто тридцять дві) грн. 32 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.