Справа № 761/26933/13-ц
Провадження №2/761/8704/2013
іменем України
10 грудня 2013 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді Гриньковської Н.Ю.
при секретарі Подмазко О.Д.
за участі сторін:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача 2 Поліщук Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - «Кінотеатр Флоренція» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, -
У жовтні 2013р. позивач звернулася до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Кінотеатр Флоренція» на її користь належних їй на день звільнення сум у розмірі 30272,52грн., а також, солідарного стягнення з відповідачів середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 13500,00грн., суму моральної шкоди у розмірі 5000,00грн.
В ході розгляду справи, стороною позивача було двічі подано заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині збільшення суми, яку позивач просила стягнути з відповідачів в якості заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Таким чином, з огляду на те, що з часу звернення до суду з позовом до фактичного вирішення заявленого позову судом пройшов час, позивач просила стягнути з відповідачів середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.09.2013 р. по 10.12.2013 року в розмірі 40950,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджувала, що розпорядженням заступника Київського міського голови №137 від 12.09.2013 р. позивача було звільнено з посади директора комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради «Кінотеатр Флоренція» з 13.09.2013 р. у зв'язку з реорганізацією зазначеного комунального підприємства за п.1 ст.40 КЗпП України. Проте, в порушення ст. 47 КЗпП України при звільненні не було проведено повного розрахунку, що стало підставою для звернення до суду. Посилаючись на те, що відповідно до ст.117 КЗпП України в разі несвоєчасної виплати належних сум при звільненні, роботодавець має виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, позивач просила стягнути з відповідачів на її користь суму в розмірі 40950,00 грн. Також, позивач вказувала, що хвилювання у зв'язку з невиплатою їй належних сум при звільненні, спричинило загострення хвороби, що підтверджується довідкою медичного центра «Велес», та призводить до моральних страждань, які позивач оцінила в 5000,00 грн., і які також просила солідарно стягнути з відповідачів.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в ньому.
Відповідач 1 - Виконавчий орган Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації, який був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив, письмових пояснень не надав.
Відповідач 2 - КП «Кінотеатр Флоренція» надав письмове заперечення проти позову, в якому повністю заперечується вимога щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні та заявлена сума моральної шкоди. При цьому, у судовому засіданні представник відповідача 2 посилалася на те, що несвоєчасна виплата належних сум при звільненні спричинена саме позивачем, яка за час свого керівництва комунальною установою припускалася перевищень наданих їй повноважень, не дотримувалась фінансової дисципліни, зокрема, укладала контракти від імені КП «Кінотеатр Флоренція» без погодження із Департаментом комунальної власності м.Києва, що призвело до утворення значної заборгованості у КП «Кінотеатр Флоренція» перед кредиторами, та, як наслідок, спричинило накладення арешту на всі рахунки підприємства з вересня 2013 р. Таким чином, за твердженням відповідача 2, несвоєчасне здійснення розрахунку із позивачем сталося виключно з вини позивача і вимоги стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки та відшкодування моральних страждань, на які вказує позивач, є безпідставними. Водночас, в ході розгляду справи, посилаючись на документальне підтвердження часткової виплати належних позивачеві виплат при звільненні, представник відповідача не заперечувала проти задоволення позову в частині стягнення на користь позивача залишку невиплаченої суми при звільненні, яка складає 5499,56 грн.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У судовому засіданні встановлено, що розпорядженням заступника Київського міського голови №140 від 20.08.2012 року та наказу Головного управління культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.08.2012 року №399-к ОСОБА_3 призначена на посаду директора комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Кінотеатр Флоренція».
В подальшому, відповідно до п. 1 розпорядження заступника Київського міського голови №137 від 12.09.2013 року ОСОБА_3 було звільнено з посади директора комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Кінотеатр Флоренція» з 13.09.2013 року в зв'язку з реорганізацією зазначеного комунального підприємства за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Пунктом 2 зазначеного розпорядження визначено здійснити виплатити ОСОБА_3 відповідно до статті 44 КЗпП України вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати за рахунок фонду оплати праці Виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації.
Згідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом установлено, що між сторонами відсутній спір з приводу розміру належних позивачеві при звільненні сум, які підтверджено довідками КП «Флоренція» від 30.09.2013 р. та від 05.12.2013 р. (а.с.13 та 101 відповідно), згідно яких позивачеві при звільненні належало виплатити 30272,56 гр. у т.ч. 6500,00 грн. посадового окладу за фактично відпрацьовані дні з 22.08.2012 р., 13872,56 грн. вихідної допомоги, 9899,96 грн. грошової компенсації за невикористану відпустку.
Проте, як встановлено в ході розгляду справи, позивачеві виплачено лише частину, а саме: 13.11.2013 р. згідно квитанції №87 в розмірі 7740,34 грн.; 13.11.2013 р. згідно квитанції №34 в розмірі 16086,00 грн.; 06.12.2013 р. згідно звіту про здійснення зарахувань на картковий рахунок ОСОБА_3 в розмірі 946,62 грн. Таким чином, судом установлено, що позивач отримала розрахунок в сумі 2472,96 грн. Залишилося не виплаченим на час розгляду справи - 5499,56 грн. Представник відповідача не заперечувала проти задоволення позову в частині стягнення на користь позивача зазначеної суми.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 на користь позивача заборгованості з виплати грошових коштів, належних останній при звільненні в сумі 5499,56 грн. підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Між тим, підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до вказаної норми права, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП України) та вина власника, тобто якщо сталася затримка у виплаті та роботодавець не доведе відсутності в несвоєчасному розрахунку зі звільненим працівником своєї вини.
При визначенні розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).
Так, судом установлено, зо позивач була звільнена з 13.09.2013 року, однак належні при звільненні кошти підприємством перераховано позивачеві лише 13.11.2013 р. та 05.12.2013 р.
Так, на виконання рішення КМР №336/9393 від 22.05.2013 р., розпорядженням КМДА №1005 від 21.06.2013 р. «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення КМР №336/9393 від 22.05.2013 р.» було створено комісію з припинення КП «Флоренція».
02.07.2013 р. комісією з припинення КП «Флоренція» на адресу позивача було скеровано повідомлення про наступне її звільнення з посади генерального директора підприємства в порядку ст.40 КЗпП України і встановлено строк для передачі статутних документів підприємства, печатки та ін. Голові комісії з припинення підприємства. Натомість, позивач в добровільному порядку документи та печатку КП «Флоренція», що зумовило необхідність відновлення цих документів у передбаченому порядку. Крім цього, в ході судового розгляду справи представник відповідача 2 пояснювала, що лише після звільнення позивача із займаної посади стало відомо про наявність у КП «Флоренція» заборгованості перед ТОВ «УКРКІНОІНВЕСТ» за поставлене обладнання у березні 2012 року, у зв'язку з чим Господарським судом м.Києва було порушено провадження у справі №910/9282/13 ще у травні 2012 р., а 15.07.2013 р. прийнято рішення про стягнення з КП «Флоренція» на користь ТОВ «УКРКІНОІНВЕСТ» заборгованості в сумі 71660,16 грн. та судові витрати. На виконання цього рішення суду було накладено арешт на всі рахунки КП «Флоренція», що унеможливило своєчасне здійснення виплати заробітної плати не тільки позивачеві, а й іншим працівникам.
Матеріали справи містять докази, що постановою головного державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м.Києві від 17.09.2013 р. у виконавчому провадженні ВП №39525524 на підставі рішення Господарського суду м.Києва у справі №910/9282/13, було накладено арешт на кошти боржника - КП «Кінотеатр Флоренція», що містяться на всіх рахунках ПАБ «Укрсиббанк», ПАТ «Міський комерційний банк», ПАТ «Промінвестбанк», Філії «Розрахунковий центр» ПАТ КБ «Приватбанк».
Ураховуючи наявність арешту поточних рахунків КП «Кінотеатр Флоренція» з 17.09.2013 р., з огляду на приписи ст.117 КЗпП України, суд дійшов висновку, що відповідальність власника (підприємства) за несвоєчасне проведення розрахунку із звільненим працівником має бути співмірною сумі, яка належить до сплати, та обставинам, які стали наслідком несвоєчасного проведення розрахунку. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 2 на користь позивача на відшкодування несвоєчасності проведеного розрахунку в розмірі середнього заробітку за 1 місяць, тобто в сумі 13650,00 грн.
Стосовно ж вимог позивача про стягнення на її користь моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., завданої неправомірними діями відповідачів, то суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно із ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Отже, за змістом зазначеного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин.
Суд, установивши порушення трудових прав позивача та наявність підстав для покладення на роботодавця відповідальності за завдану працівникові моральну шкоду, повинен застосовувати відповідальність, що передбачена ст. 237-1 КЗпП.
Водночас, у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При вирішенні питання про відшкодування на користь позивача моральної шкоди, суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для відшкодування моральної шкоди, зокрема щодо заподіяння відповідачами їй моральних страждань, що спричинили загострення хвороб позивача, протиправності дій відповідачів щодо несвоєчасного розрахунку позивача при звільненні, та наявності причинного зв'язку між шкодою заподіяною позивачу (звернення за допомогою до лікарів) і протиправними діяннями відповідачів (несвоєчасність проведення розрахунку), а також щодо вини останніх в її заподіянні, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 116, 117, 2371 КЗпП України, ст. 23 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 66, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296, 367 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - «Кінотеатр Флоренція» (код ЄДРПОУ - 02763363) на користь ОСОБА_3: заборгованість з виплати грошових коштів, належних при звільненні в сумі 5499,56 грн. (п'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 56 коп.); середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 13650,00 грн. (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят гривень 00 коп.)
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - «Кінотеатр Флоренція» (код ЄДРПОУ - 02763363) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень 40 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя