Справа № 755/29011/13-ц
Ухвала
"20" грудня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
за участі секретаря Ликсової А.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04.04.2012 року у справі № 1006\11,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із завою у якій просить скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04.04.2012 року у справі № 1006\11.
Вимоги мотивує тим, що вказаним рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків частково задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 775 812 грн. 77 коп. та 8 158 грн. 13 коп. третейського збору і стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 170 479 грн. 03 коп. та 1 704 грн. 79 коп. третейського збору. Про дане рішення йому стало відомо на початку вересня 2013 року. Вважає, що третейський суд грубо порушив приписи чинного законодавства, так як не повідомив його про час та місце розгляду справи і про прийняте рішення; крім того, між сторонами наявні кредитні правовідносини, він є споживачем банківських послуг, тому справа, у якій ухвалено третейським судом рішення, не підвідомча третейському суду, відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди».
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 підтримав заяву та викладені у ній обставини.
Представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 в судовому засіданні просив задовольнити заяву, пояснив, що ОСОБА_2 не була повідомлена про розгляд справи третейським судом, тому рішення третейського суду підлягає скасуванню.
Представник ПАТ «Укрсоцбанк» Качур Л.А. просила відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на безпідставність вимог.
Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. М.Раскової, 15, у складі третейського судді Ярошовця В.М. 04 квітня 2012 р. у справі № 1006\11 постановлене рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково; даним рішенням стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по договору кредиту в сумі 775 812 грн. 77 коп., третейський збір в сумі 8 158 грн. 13 коп. та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість по договору кредиту у розмірі 170 479 грн. 03 коп. та третейський збір 1 704 грн. 79 коп. (а.с. 7-10).
Перелік підстав для скасування рішення третейського суду наведений у ст. 389-5 ЦПК України.
Заявник просить скасувати рішення третейського суду з підстав, передбачених п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України, а саме у зв»язку з тим, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону та третейський суд вирішив питання про права та обов»язки осіб, які не брали участі у справі. При цьому посилається на те, що його не було повідомлено про час та місце розгляду справи третейським судом і про прийняте рішення.
В матеріалах третейської справи містяться поштове повідомлення про вручення поштової кореспонденції члену сім»ї ОСОБА_1 та списки рекомендованих листів з поштовою квитанцією про направлення третейським судом відповідачу ОСОБА_1 документів за адресою, зазначеною в укладеному з останнім договорі поруки, яка, як вбачається із копії паспорта заявника, є адресою реєстрації відповідача ОСОБА_1 у третейській справі (а.с. 20, 28 зв., 40, 43 третейської справи).
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про третейські суди», учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.
Як зазначено вище, позивачем у третейській справі є ПАТ «Укрсоцбанк», відповідачами - ОСОБА_2 та заявник.
Отже, правові підстави для скасування рішення третейського суду у зв»язку з тим, що третейський суд вирішив питання про права та обов»язки осіб, які не були залучені у справі, з огляду на положення ст. 389-5 ч. 2 п. 5 ЦПК України, відсутні, оскільки заявник за процесуальним статусом є відповідачем у справі.
Також ОСОБА_1 посилається на те, що між сторонами наявні кредитні правовідносини, заявник є споживачем банківських послуг, а тому вищевказана справа, як спір щодо захисту прав споживачів, не підвідомча третейському суду.
Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» від 03.02.2011 р., зазначену норму закону було доповнено пунктом 14, відповідно якого третейським судам не підвідомчі справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Судом встановлено, що рішення третейського суду постановлене на підставі укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 710/0072/17.1-Ф від 07.07.2008 р., відповідно якого банком відповідачці у третейській справі були надані кредитні кошти. В забезпечення виконання зобов»язань за зазначеним кредитним договором між АКБ СР «Укрсоцбанк», позичальником ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як поручителем, укладено договір поруки від 07.07.2008 р.
Обґрунтування заявником вимог з посиланням на те, що справа не підвідомча третейському суду суд також до уваги взяти не може, оскільки між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, а не Законом України «Про захист прав споживачів».
ПАТ «Укрсоцбанк» позов до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків був поданий до відповідачів, як солідарних боржників - позичальника та поручителя, з приводу невиконання відповідачкою ОСОБА_2 зобов»язань за укладеним кредитним договором.
З огляду на вищевказане положення ст. 6 Закону України «Про третейські суди», а також беручи до уваги зміст заявлених вимог, предмет спору та ухвалене третейським судом рішення за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, суд вважає, що дана справа підвідомча третейському суду, так як рішення прийнято у спорі, який безпосередньо стосується невиконання договірних зобов»язань зобов»язальними сторонами, які виникли на підставі укладених між позивачем і відповідачами правочинами, а саме кредитного договору та договору поруки. Даний спір не можна віднести до спору щодо захисту прав споживачів, оскільки права ОСОБА_1, як споживача послуг банку, порушені не були, крім того, заявник є поручителем, а не споживачем у розумінні визначення, яке трактується ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».
За наведених обставин підстави для скасування рішення третейського суду відсутні, тому заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 389-4 - 389-6 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04.04.2012 року у справі № 1006\11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Ухвала може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п»яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя