Справа № 755/18533/13-ц
"18" грудня 2013 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
Головуючого судді - Чех Н.А.,
при секретарі: Кузьменко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Фідокомбанк», ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування рішення Третейського суду,
встановив:
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків від 25.02.2013 року по справі № 63/13 за позовом ПАТ «Ерсте Банк», що змінив назву на ПАТ «Фідокомбанк», до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Вказане рішення просив скасувати. Свої вимоги обґрунтував тим, що 25.02.2013 року Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків ухвалив рішення про стягнення з них в солідарному порядку суми боргу в сумі 1 198 129,60 грн. та третейський збір в сумі 12 287,63 грн. Тоді як, 03.02.2011 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до ст. 6 Закону України «Про Третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейськими судами», який набрав чинності 12.03.2011 року. У зв'язку з прийняттям цього Закону третейські суди втратили право розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів послуг банку (кредитної спілки). З огляду на викладене, існуючий спір між сторонами не підвідомчій третейському суду навіть за наявності третейського застереження. Крім того, не можна вважати третейською угодою, додаткову угоду до кредитного договору, а іншого документу він не підписував, і з третейським судом у відносини не вступав. Вважає рішення третейського суду одностороннім, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таким, що підлягає скасуванню.
В судове засідання заявник не з'явився, його представник, який є і представником ОСОБА_2 та ОСОБА_3, надіслав на адресу суду електронне повідомлення про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням в іншому суді. Дане прохання не приймається судом до уваги, оскільки доказів поважності неявки в судове засідання представник не надав. Крім того, судом враховується і те, що при призначенні дати слухання справи, суд враховує прохання сторін та їх представників, та узгоджує з ними дату та час судового розгляду.
Представник зацікавленої особи ПАТ «Фідокомбанк» в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти поданої заяви заперечував, просив відмовити у задоволенні заяви з підстав викладених у письмових запереченнях.
Відповідно до ч. 2 ст. 389-4 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи № 63/13 Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 25.02.2013 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків у складі третейського судді Мамченко Ю.В., відповідно до третейської угоди, винесено рішення, на підставі якого позов ПАТ «Ерсте Банк» (що змінив назву на ПАТ «Фідокомбанк») до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (у зв'язку з укладенням шлюбу змінила прізвище на «Опорієнко») про стягнення боргу задоволено частково, на користь ПАТ «Ерсте Банк» солідарно стягнуто заборгованість за договором кредиту в сумі 1 198 129,60 грн. та третейський збір в сумі 12 287,63грн.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом.
Рішення третейського суду може бути оскаржено стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, серед іншого, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Як вбачається зі змісту поданої від імені ОСОБА_1, він вважає рішення третейського суду незаконним, мотивуючи це тим, що рішення прийнято з порушенням вимог діючого законодавства України.
Разом з тим, третейський суд діє на договірній основі, тобто між сторонами спору повинна існувати домовленість про передання спору на розгляд третейському суду. Дана третейська угода повинна бути оформлена належним чином і мати законну силу.
Як вбачається з матеріалів справи № 63/13 Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків, та підтверджується кредитним договором № 014/11707/2/21499 від 14.08.2008 року, який укладено між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1; Договором поруки № 014/11707/2/21499/1 від 14.08.2008 року, який укладено між ВАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2; Договором поруки № 014/11707/2/21499/2 від 15.12.2009 року, який укладено між ПАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Сторонами договорів погоджено питання про розгляд спорів, які виникають з приводу укладених договорів, а саме: Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків, або загальним судом, відповідно до підвідомчості та підсудності, встановленого цивільний процесуальним законом за вибором позивача.
Заперечення з приводу того, що кредитний договір та договори поруки боржниками не підписувалися, в справі відсутні.
Судом не може бути прийнято до уваги посилання заявника на те, що розглянута справа третейським судом йому не підвідомча, у зв'язку з тим, що спори про захист прав споживачів не підсудні Третейському суду, оскільки, як зазначає Узагальнення Верховного суду України судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин, правова природа кредитних зобов'язань урегульована в нормах цивільно-правового зобов'язання інституту „Позика. Кредит. Банківський вклад" (глава 71 ЦК України). Кредитний договір кваліфікується як двосторонній, консесуальний та оплатний. Предметом кредитного договору - є лише грошові кошти. Гроші, як предмет кредитного договору, відносяться до категорії речей, визначених родовими ознаками, які можуть вільно відчужуватися чи переходити від однієї особи до іншої. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Отже, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватися, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство у системі кредитування.
Таким чином, суд вважає, що рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків № 63/13 від 25.02.2013 року прийнято у відповідності до вимог Закону України «Про третейські суди», розгляд справи відбувався в межах третейської угоди, яка укладена між сторонами у справі, і яка не визнана компетентним судом недійсною.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Фідокомбанк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування рішення Третейського суду при асоціації Українських банків у складі третейського судді Мамченко Ю,В., відповідно до третейської угоди, від 25 лютого 2013 року по справі № 63/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, є необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано судом недійсною; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Керуючись ст.ст. 51, 56 Закону України «Про третейські суди», ст.ст. 389-1- 389-6 ЦПК України суд -
Відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Фідокомбанк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування рішення Третейського суду при асоціації Українських банків у складі третейського судді Мамченко Ю,В., відповідно до третейської угоди, від 25 лютого 2013 року по справі № 63/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: