Справа № 565/1818/13-ц
19 грудня 2013 року м. Кузнецовськ
Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням судді Малкова В.В. при секретарі судового засідання Бірук Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” про стягнення недоотриманого страхового відшкодування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 15738,15 грн., пені в розмірі 966,28 грн. у зв'язку із несвоєчасною виплатою страхового відшкодування та витрат в розмірі 815 грн. за проведення експертного автототоварознавчого дослідження. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 квітня 2013 року о 18 год. 20 хвилин в місті Кузнецовську керований ОСОБА_2 автомобіль «ГАЗ-33021» зіткнувся з належним йому автомобілем «Фольксваген». В результаті дорожньо-транспортної пригоди належний йому автомобіль зазнав механічних ушкоджень. Постановою суду винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_2. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як власника наземного транспортного засобу застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/0261195 від 28.12.2012 року. Проте страховик відшкодував вартість ремонту автомобіля частково.
Позивач в судове засідання 19.12.2013 року не з»явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності та винесення по справі заочного рішення. Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи у його відсутності не заявляв, заперечень проти позову не подав. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. За таких обставин та керуючись ч.3 ст.36, ч.4 ст.169, ч.1 ст.224ЦПК спір вирішується на підставі наявних доказів та ухвалюється заочне рішення. У зв”язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, судовий 19.12.13 розгляд проводиться без фіксування технічними засобами, у відповідності із ч.2 ст.197 ЦПК.
В результаті повного, всебічного і об”єктивного дослідження наявних у справі доказів та керуючись законом, суд прийшов до наступного висновку.
Постановою судді Кузнецовського міського суду І.Ю.Зейкана від 25 квітня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 10 квітня 2013 року о 18 год. 20 хв. поблизу буд.5/2 по м-ну Будівельників у м.Кузнецовську, керуючи автомобілем „ГАЗ-33021" (д.н. 02114РО), не дотримав безпечного інтервалу руху та здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «Volkswagen T-4» (д.н. НОМЕР_1), внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. За вчинення правопорушення на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення за ст.124 КУпАП у виді штрафу. У відповідності із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САЕ №710090 власником транспортного засобу «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, є позивач ОСОБА_1.
Цивільно - правова відповідальність водія транспортного засобу „ГАЗ-33021" (д.н. 02114РО) ОСОБА_3 застрахована відповідачем ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (поліс №АЕ/0261195 від 28.12.2012 року). Як вказано в позові в якості відшкодування збитку, завданого автомобілю позивача в результаті ДТП відповідач добровільно сплатив на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 3618, 50 грн.. Разом з тим, згідно висновку №437/ЕГВР експертного автотоварознавчого дослідження складеного 18.06.2013 року експертом-автотоваризнавцем ОСОБА_4 величина завданого матеріального збитку власнику автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, внаслідок ДТП становить 19356,65 грн..
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. У відповідності із ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Станом на 10.04.2013 року цивільно-правова відповідальність третьої особи була застрахована в ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/0261195 від 28.12.2012 року ( далі - договір страхування) на загальну суму 150 тис. грн.. За умовами п.п. 2,6,7 договору страхування ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» взято під страховий захист цивільно-правову відповідальність третьої особи та забезпечено транспортний засіб - автомобіль марки «ГАЗ-33021» (д.р.н. 02114РО), в тому числі, у разі заподіяння шкоди третім особам під час ДТП. Пунктом 3 договору страхування встановлено, що цей договір діє до 28.12.2013 року включно.
Тобто дорожньо-транспортна пригода, що відбулась 10.04.2013 року о 18 год. 20 хв. в м.Кузнецовську відбулась із забезпеченим транспортним засобом, під керуванням третьої особи ОСОБА_2 - страхувальника за договором страхування, під час дії цього договору.
Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму ( страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 6 Закону передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. У відповідності із п.22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Пунктом 9.1 ст.9 Закону визначено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.
Згідно із п.4 договору страхування ліміт відповідальності співвідповідача за шкоду заподіяну майну третіх осіб, що спричинена в результаті дії застрахованого транспортного засобу, визначене у розмірі 50 тис. грн.. Зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії договору страхування.
Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом вказаних положень Закону та ст.1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик. Оскільки позов заявлений до страховика, заяви від третьої особи ОСОБА_2 про згоду відшкодування витрат на ремонт автомобіля позивача до суду не надходило, відповідач зобов»язаний відшкодувати позивачу матеріальні збитки, завдані пошкодженнням транспортного засобу останнього, що виникли в результаті зіткнення із транспортним засобом, що належить третій особі, цивільно-правова відповідальність якої застрахована. При визначенні розміру майнової шкоди суд врахував наступні факти. Згідно висновку №437/ЕГВР експертного автотоварознавчого дослідження складеного 18.06.2013 року експертом-автотоваризнавцем ОСОБА_4 величина завданого матеріального збитку власнику автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» внаслідок ДТП становить 19356,65 грн..
Позивач отримав від відповідача відшкодування витрат у зв'язку з пошкодженням під час ДТП його автомобіля в розмірі 3618,50 грн.. Відшкодування шкоди, завданої під час ДТП автомобілю позивача, в порушення вимог ст.ст 22,34 Закону проводилось самостійно відповідачем без погодження суми відшкодування з позивачем. Доказів проведення оцінки шкоди відповідачем не надано, також не надано доказів погодження з позивачем суми страхового відшкодування. Отже невідшкодованою страховиком позивачу залишилась сума матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, в розмірі 15738,15 грн.. Оскільки розмір заявленої позивачем вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не виходить за межі ліміту відповідальності страховика третьої особи - ОСОБА_2, завдана майну позивача в результаті ДТП шкода у вказаному розмірі підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.
Понесені позивачем витрати проведення експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» становлять 815 грн., що підтверджується копіями квитанцій від 19.06.2013 року. згідно із п.п.34.2, 34.3 ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Згідно позовної заяви оцінювачі відповідача під час оцінки вартості матеріального збитку, завданого автомобілю позивача, висновку оцінки не склали, погодження суми збитку з позивачем не провели. Вказані факти відповідачем не оспорювались. Отже витрати позивача на проведення експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля позивача в розмірі 815 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача пені у зв'язку з несвоєчасною виплатою позивачу страхового відшкодування за договором страхування суд виходив з наступного. Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте відповідач 24.05.2013 року добровільно виплатив позивачу страхове відшкодування за договором страхування в розмірі 3618,50 грн.. Отже зобов'язання згідно договору страхування відповідач виконав частково. У зв'язку з цим, слід відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 966,28 грн..
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, керуючись ч.1 ст.88 ЦПК, суд прийшов до висновку, що понесені позивачем витрати в розмірі 229 гривень 40 копійок по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 6, п.9.3 ст.9, п.22.1 ст.22, ст.34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст.23,979,1167,1187,1194 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 197, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” на користь ОСОБА_1 15738 (п»ятнадцять тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 15 копійок матеріальної шкоди та 815 (вісімсот п»ятнадцять) гривень витрат за проведення експертного дослідження.
Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” на користь ОСОБА_1 пені в розмірі 966 гривень 28 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” на користь ОСОБА_1 229 гривень 40 копійок витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд. Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ч.1 ст.294 ЦПК України.
Головуючий