Справа № 569/9722/13-ц
12 вересня 2013 року Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді: Рудики Л.Д.
при секретарі: Чабала В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ подружнього майна. На обгрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що 25 жовтня 1981 року між нею та відповідачем, ОСОБА_2, був укладений шлюб, зареєстрований Степанською селищною Радою Рівненської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний актовий запис за №52 та видане свідоцтво НОМЕР_1. Вказує, що одруження з відповідачем виявилось невдалим, чоловік не піклувався про створення нормальних сімейних стосунків, не дбав про матеріальне забезпечення, взаємоповагу, не брав участі у веденні домашнього господарства, не надавав належної матеріальної допомоги сім'ї, постійно виявляв неповагу, вчиняв сварки. Неповнолітніх дітей від шлюбу не мають. Позивач вважає, що подальше спільне життя з відповідачем неможливе, оскільки суперечить її інтересам. Вказала, що на даний час шлюбні стосунки між ними припинено. Згоди щодо поділу майна, що є їхньою спільною сумісною власністю між ними не досягнуто. Просить розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 та поділити майно, що є їхньою спільною сумісною власністю, виділивши їй 1/2 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 62,5 м"; 1/2 гаража АДРЕСА_2; меблі (стінку, спальню, гарнітур) вартістю 4000 грн., мікрохвильову піч вартістю 1200 грн., пральну машину вартістю 1000 грн., 1\2 суми заборгованості за комунальні платежі. Відповідачеві виділити: 1/2 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 62,5 м, 1\2 гаража АДРЕСА_2, телевізор вартістю 800 грн., відеомагнітофон вартістю 800 грн., 1\2 суми заборгованості за комунальні платежі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити з викладених у позові підстав.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з»явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд вважає, що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення заочного рішення у відсутності відповідача, який не з'явився.
Суд, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають до задоволення, позовні вимоги про поділ майна, що є спільною сумісною власністю підлягають до задоволення частково.
Оскільки сторони не підтримують подружніх стосунків, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, що має істотне значення, сім'я існує формально, збереження її неможливе.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У відповідності до п. 1, 2 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Відповідно до ст.. 71 СК України майно, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 3 статті 368 Цивільного кодексу України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом.
Як вбачається із свідоцтва про шлюб сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 25 жовтня 1981 року.
З копії ордера на житлове приміщення від 07 квітня 1988 року вбачається, що ОСОБА_2 на сім»ю, яка складається із дружини ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 виділена квартира АДРЕСА_1, на яку виконавчим комітетом Рівненської міської ради 21 квітня 2008 року видане свідоцтво про право власності.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово- будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Оскільки вказана квартира та предмети побуту про поділ яких просить позивач, набуті сторонами за час шлюбу, то відповідно до ст.60 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України, вони являються об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та належать дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а отже підлягають поділу.
Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Позивачем надано суду копію довідки № 11 від 27.03.2007 року, що видана ОСОБА_2 про те, що він займає в автогаражному кооперативі АДРЕСА_2 з підвалом, що не є правовстановлюючим документом, та не підтверджує набуття вказаної нерухомості у власність, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поділу гаража АДРЕСА_2 до задоволення не підлягають.
А згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів наявності заборгованості за комунальні послуги, ? частину якої вона просить присудити відповідачеві, та доказів того за який період виникла вказана заборгованість, а отже позовні вимоги у цій частині до задоволення не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 213, 215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 25 жовтня 1981 року Степанською селищною радою Сарненського району Рівненської області, актовий запис № 52.
Поділити майно подружжя, що є спільною сумісною власністю, виділивши позивачу ОСОБА_1 у власність:
1. 1/2 квартири АДРЕСА_1;
2. Меблі (стінку, спальню, гарнітур) вартістю 4000 грн.
3. Мікрохвильову піч вартістю 1200 грн.
4. Пральну машину вартістю 1000 грн.
Відповідачеві ОСОБА_2 виділити у власність:
1. 1/2 квартири АДРЕСА_1;
2. Телевізор вартістю 800 грн.
3. Відеомагнітофон вартістю 800 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх недоведеністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 229 гривень 40 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при зверненні до суду, та 114 гривень 70 копійок судового збору в прибуток держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Рівненського міського суду
Рівненської області Л.Д. Рудика