Справа № 554/2013/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/4277/2013
Головуючий у 1-й інстанції Троцька А.І.
Доповідач Кузнєцова О. Ю.
19 грудня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді Кузнєцової О.Ю.
Суддів: Мартєва С.Ю., Чічіля В.А.
при секретарі: Самойлової М.Д.
за участю представника стягувача Погружальської К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за клопотанням компанії "Везерфорд Ойл Тул ГМБХ" (WEATHERFORD OIL TOOL GMBH) про надання дозволу на примусове виконання рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 09 грудня 2010 року
за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Дафора Україна" на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 15 листопада 2013 року, -
У грудні 2011 року компанія «Везерфорд Ойл Тул ГМБХ (Weatherford Оіl Тооl GMВН) у порядку розділу VІІІ глави І ЦПК України звернулася до суду із клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 9 грудня 2010 року. Просила ухвалити рішення, яким надати дозвіл на примусове виконання рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 9 грудня 2010 року у справі № 101568 про стягнення з ТОВ «Дафора Україна» на користь заявника 845 730,66 євро, 91 799,74 доларів США, 4 899,43 фунтів стерлінгів, мотивуючи заявлені вимоги тим, що боржник у добровільному порядку не виконує обов'язкове для нього рішення суду.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15 листопада 2013 року визнано та звернуто до примусового виконання рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду № 101568 від 09 грудня 2010 року за клопотанням компанії «Везерфорд Ойл Тул ГМБХ (Weatherford Оіl Тооl GMВН) до ТОВ «Дафора Україна».
Зобов'язано ТОВ «Дафора Україна» сплатити компанії «Везерфорд Ойл Тул ГМБХ (Weatherford Оіl Тооl GMВН) 845 730,66 євро, що станом на час постановлення рішення за курсом НБУ становить 9 082 639,86 грн.;
- 91 799,74 доларів США, що на час постановлення рішення за курсом НБУ становить 733 755 грн. 33 коп.;
- 4899,43 фунтів стерлінгів, що на час постановлення рішення за курсом НБУ становить 62 852 грн. 34 коп.
В апеляційній скарзі ТОВ «Дафора Україна» просить скасувати ухвалу місцевого суду і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначало, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, обставини, що мають значення для справи є недоведеними, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, на які посилається суд. При цьому зазначає, що Стягувачем не надано документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участь у судовому процесі, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Відповідно п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Згідно матеріалів справи, 18 вересня 2007 року між компанією «Везерфорд Ойл Тул ГМБХ (Weatherford Оіl Тооl GMВН) і ТОВ «Дафора Україна» укладений контракт на майстер-обслуговування. Згідно з п. 10.3 ст. 10 контракту будь-який спір, що виникає у зв'язку з виконанням цього контракту, врегульовується виключно шляхом арбітражу англійською мовою в Лондонському міжнародному арбітражному суді (надалі - «Регламент») за умови, що положення цього пункту мають переважну силу у випадку виникнення будь-якої суперечності з таким Регламентом.
Рішенням Лондонського міжнародного арбітражного суду від 10 грудня 2010 року у справі № 101568 відповідач сплачує позивачу суми в розмірі 759 135,01 євро та 79 000 доларів США стосовно несплачених у строк рахунків - фактур за надані послуги та поставлене обладнання згідно з договором. Відповідач сплачує позивачу передбачену договором пеню, нараховану по сьогоднішній день, відповідно до пункту 3.3 договору (обчислюється станом на 17 листопада 2010 року) у розмірі 44 467.02 євро та 9813,22 доларів США. Відповідач сплачує позивачу пеню, що нараховуються після цього на суми, вказані в підпункті (і) вище, за річною стовкою 3 % понад базову ставку Банку Англії, і такі проценти обчислюються на щоденній основі. Відповідач сплачує позивачу суму у розмірі 13 449,37 євро стосовно витрат та зборів, понесених позивачем при проведенні цього арбітражного провадження.
Відповідач сплачує позивачу суму в розмірі 4899.43 фунтів стерлінгів витрат на арбітраж.
Відповідно до ст. 26.9 Регламенту Лондонського Міжнародного Арбітражного Суду зазначене арбітражне рішення, як і всі інші рішення арбітражного суду, є остаточним та обов'язковим для сторін, які зобов'язані виконати це рішення негайно і без затримки.
Рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 10 грудня 2010 року раніше до виконання не пред'являлося, добровільно ТОВ «Дафора Україна» його не виконало.
Задовольняючи клопотання компанії «Везерфорд Ойл Тул ГМБХ (Weatherford Оіl Тооl GMВН) суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи є достатньо належних і допустимих доказів, що свідчать про повідомлення щодо початку розгляду справи в арбітражі, адресовані саме на адресу боржника, що відповідає Арбітражному Регламенту ЛМАС, стаття 1.1g. Крім того, судом враховано, що представник від імені ТОВ «Дафора Україна» - Stewarts Law приймав участь під розгляду справи ЛМАС, його повноваження були перевірені належним чином ЛМАС, що підтверджується п.4.0 рішення ЛМАС по справі №101568.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з врахуванням наступного.
Відповідно ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Як Україна, так і Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії є державами учасницями Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року) яка ратифікована Україною 10 жовтня 1960 року, а Британією 24 вересня 1975 року. Пунктом 1 статті 1 цієї Конвенції передбачено, що вона застосовується щодо визнання і виконання арбітражних рішень, постановлених на території іншої держави, ніж держава, де запитуються їх визнання і виконання, за спорами, сторонами в яких можуть бути, як фізичні, так і юридичні особи. Вона застосовується також щодо арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями у тій державі, де запитуються їх визнання та виконання. Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що кожна договірна держава визнає арбітражні рішення, як обов'язкові та виконує їх відповідно до процесуальних норм тієї території, де запитуються визнання та виконання цих рішень, на умовах, викладених у статтях Конвенції.
Відповідно до статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк) у визнанні та приведенні у виконання іноземного арбітражного рішення може бути відмовлено у випадку, якщо сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд, або з інших причин не могла надати свої пояснення.
При вирішенні питання наявності цієї підстави при розгляді клопотання стягувача, з'ясуванню підлягають дійсні обставини виклику сторони, проти якої винесено рішення іноземного суду, з урахуванням відповідних процедур, які були визначені сторонами в арбітражній угоді чи в арбітражному застережені, а також із регламенту органу, який за угодою сторін мав здійснити арбітраж. При цьому тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача.
Дана правова позиція викладена в постанові ВСУ у справі за №6-53цс13 від 26.06.2013 року, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, боржником ТОВ «Дафора Україна» не надано належних та допустимих доказів того, що вони не були належним чином повідомлені про арбітражний розгляд.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання ТОВ «Дафора Україна» на не дотримання судом першої інстанції ст. 394 ЦПК України з врахуванням наступного.
Відповідно ст. 394 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:
1) ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження;
2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;
3) мотиви подання клопотання.
До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно ст. ІV Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк) для визнання і виконання арбітражного рішення, сторона, що просить визнання і виконання, при подачі такого прохання представляє: а) належним чином завірене справжнє арбітражне рішення або належним чином завірену копію такого; b) справжню угоду, згадану в статті II, або належним чином завірену копію такого. Якщо арбітражне рішення або угода викладене не на офіційній мові тієї країни, де проситься визнання і приведення до виконання цього рішення, представляє переклад цих документів на таку мову. Переведення завіряється офіційним або присяжним перекладачем або дипломатичною або консульською установою.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду, що заявлене клопотання компанією «Везерфорд Ойл Тул ГМБХ (Weatherford Оіl Тооl GMВН) про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду за формою та змістом відповідає вимогам, встановленим ст.4 Нью - Йоркської Конвенції "Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень" 1958 р., ст.ст.393,394 ЦПК України., оскільки рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 09.12.2010 року у справі №101568 набрало законної сили; рішення не було скасоване і не було виконане Боржником, Боржник не був позбавлений можливості взяти участь у судовому процесі; рішення ухвалене у справі, розгляд якої у відповідності до Контракту «На майстер-обслуговування», укладеного 18.09.2007 року між стягувачем і боржником, регламенту Лондонського міжнародного арбітражного суду віднесено тільки до зазначеного суду; стягувачем не пропущено строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; відсутнє рішення суду України, що набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах та відсутня справа у провадженні суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, тобто відсутні підстави для відмови у наданні дозволу на примусове виконання зазначеного рішення іноземного суду, тому клопотання стягувача підлягає задоволенню.
Заперечення боржника не спростовують таких висновків, оскільки офіційне підтвердження про те, що боржник був належним чином повідомлений про арбітражний розгляд справи та про призначення арбітра, про направлення йому та про отримання ним усіх необхідних процесуальних документів у справі містяться також у пунктах 4, 7, 9 арбітражного рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення клопотання компанії - Стягувача про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.
Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.
Наведені в ухвалі мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.
Оскільки ухвала постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємої ухвали і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 303, 312 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дафора Україна" відхилити.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 15 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді: В.А. Чічіль
С.Ю. Мартєв