Справа № 541/1718/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/4102/2013
Головуючий у 1-й інстанції Куцин В.М.
Доповідач Чічіль В. А.
12 грудня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Самойлової М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа - Толмачова Лариса Миколаївна, про визнання в порядку спадкування права на спадщину у вигляді грошових вкладів та майнових прав за депозитними вкладами та стягнення суми вкладу, відсотків, пені, 3% річних від суми боргу,-
У червні 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовом, у якому зазначало, що 26 грудня 2003 року між ОСОБА_3 та АППБ «Аваль» (правонаступник - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») в особі керуючої Толмачової Л.М. було укладено кредитний договір на вклад «Святковий» №20/02-02/799 про депозитний вклад у сумі 72 000,00 грн. зі сплатою 23% річних та кінцевим строком повернення вкладу до 26 червня 2004 року.
У подальшому, АППБ «Аваль» (правонаступник - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») в особі керуючої Толмачової Л.М., та ОСОБА_3 було укладено договір на вклад «Святковий» №20/02-02/799 від 25.03.2004 року, за умовами якого останньою внесено на депозитний вклад грошові кошти на загальну суму 41 000,00 грн., строк дії договору неодноразово продовжувався та мав остаточний строк повернення коштів за вкладом до 26 грудня 2008 року.
За умовами вищевказаних договорів ОСОБА_3 внесено до банку грошові кошти на загальну суму 77 700 грн.
Крім того, ОСОБА_1 уклав з банком в особі керуючої Толмачової Л.М. договір на вклад «Універсальний» №20/02-02/69 від 26.11.2005 року, на виконання якого вніс грошові кошти у сумі 2 000,00 грн. на строк у 6 місяців.
У подальшому поповнював свій банківський вклад та станом на 09.07.2007 року депозит становив 4 000,00 грн.
30.03.2009 року позивач разом з ОСОБА_3 звернулись до банку з вимогами про повернення їх вкладів та виплати відсотків, проте отримали відмову у видачі грошей, оскільки зазначені договори укладені Толмачовою Л.М. з перевищенням повноважень, договори у банку не зареєстровані і не зберігаються, рахунки на підставі них не відкривались і кошти на них не надходили.
Вважав, що як спадкоємець ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, він прийняв спадщину в усій спадковій масі, зокрема, на депозитні вклади останньої.
Просив, визнати за ним в порядку спадкування право на спадщину у вигляді грошових вкладів та майнових прав за депозитними договорами, укладеними між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», стягнути депозитний вклад з урахуванням індексу інфляції у сумі 111 888,21 грн., 3% річних у сумі 11 266,55 грн., відсотки по вкладам з дня вимоги у сумі 79 848,88 грн. та 13 230,96 грн. пені та судові витрати.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 жовтня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 за договором №20/02-02/69 на вклад «Універсальний» від 26 грудня 2005 року у сумі 2 398 грн. депозитного вкладу з урахуванням індексу інфляції, 365,00 грн. пені, 361,44 грн. 3% річних від суми боргу, а всього - 3 124,44 грн.
Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 1 976,66 грн. судового збору.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1
В апеляційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апелянт ОСОБА_1 не погоджується повністю з рішенням місцевого суду, також посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати у частині позовних вимог, у задоволенні яких суд відмовив, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити частково.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Згідно із ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.
Як убачається з матеріалів справи, що 26 грудня 2005 року між АППБ «Аваль» (правонаступник - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), в особі керуючої Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції АППБ «Аваль» Толмачовою Л.М. та ОСОБА_1 укладено договір №20/02-02/69 на вклад «Універсальний», за умовами якого передав до банку 2 000,00 грн. під відсоткову ставку - 23% річних (а.с. 43).
На час укладення зазначеного договору, керуюча Миргородським відділенням Полтавської обласної дирекції АППБ «Аваль» Толмачова Л.М. діяла на підставі довіреності від 24 серпня 2004 року, та мала право, зокрема, укладати і підписувати від імені банку цивільно-правові договори на умовах та за типовими формами банку, предметом яких є вклади фізичних осіб у національній та іноземній валюті, підписувати від імені банку документи з питань, що стосуються розрахунково-касового обслуговування, вкладів громадян (пп. 1.1., 1.3. п. 1 довіреності).
Задовольняючи позов у частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором №20/02-02/69 на вклад «Універсальний» від 26 грудня 2005 року, місцевий суд вірно виходив із того, що договір банківського вкладу був укладений в письмовій формі уповноваженою банком особою, на підтвердження чого було видано прибуткові касові ордери, та відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повернення депозиту та сплати відсотків.
Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги щодо спадкування вкладів, місцевий суд необґрунтовано не взяв до уваги наданий позивачем договір №20/02-02/799 на вклад «Святковий» від 26 грудня 2003 року, укладений між АППБ «Аваль» (правонаступник - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), в особі керуючої Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції АППБ «Аваль» Толмачовою Л.М. та ОСОБА_3 укладено, у відповідності до умов якого остання передала банку 72 000,00 грн. терміном на 6 місяців зі сплатою відсотків у розмірі 23% річних та договір №20/02-02/77 на вклад «Святковий» від 25 березня 2013 року, за умовами якого ОСОБА_3 передала АППБ «Аваль» 41 000,00 грн. терміном на 6 місяців зі сплатою відсотків у розмірі 23% річних, та дійшов помилкового висновку, що позивачем не доведено наявності договірних відносин між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
За умовами укладених між АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 договорів банківського вкладу, строк дії вкладів з урахуванням здійсненої пролонгації, встановлений до 26 грудня 2008 року та 25 березня 2009 року, відповідно.
У матеріалах справи також містяться банківські прибуткові ордери, виписані на ім'я ОСОБА_3, від 25 березня 2005 року №1 (а.с. 14), від 5 квітня 2005 року №9, від 30 червня 2005 року (а.с. 16), від 10 жовтня 2005 року №1 (а.с. 17), від 26 грудня 2005 року №1 (а.с. 18), від 28 лютого 2006 року №1 (а.с. 19), від 27 червня 2006 року №2 (а.с. 20), від 26 вересня 2006 року №4 (а.с. 21), від 28 грудня 2006 року №1 (а.с. 22), від 27 березня 2007 року №4 (а.с. 23), від 9 липня 2007 року №1 (а.с. 24) на загальну суму 77 700,00 грн.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що письмова форма спірних договорів дотримана, внесення ОСОБА_3 коштів підтверджується прибутковими валютними ордерами, які мають всі необхідні реквізити, від імені АППБ «Аваль» підписані особою на підставі довіреності банку та в межах наданих повноважень.
З цих же підстав, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що спірні договори банківського вкладу не укладались, грошові кошти не обліковуються на рахунку банку, у свою чергу, відсутність банківських рахунків і, як наслідок, необлікування грошових коштів на підставі укладеного в письмовій формі договорів банківського вкладу, свідчить лише про невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що самостійною підставою заміни кредитора в зобов'язанні є правонаступництво.
Відповідно до ч. 2 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
За змістом ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1228 ЦК України встановлено право вкладника розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).
Таким чином, право на вклад входить до складу спадщини, водночас зобов'язання банку виплачувати проценти на суму вкладу не є нерозривно пов'язаним з особою вкладника.
Тому, таке зобов'язання відповідача не припиняється внаслідок смерті вкладника, входить до складу спадщини та триває до моменту фактичного повернення коштів спадкоємцям.
Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у березні 2009 року звернулися до банку із заявами про повернення банківських вкладів, чим засвідчили свої наміри припинити дію договорів (а.с. 49, 50).
З цього моменту, банк був зобов'язаний повернути позивачам депозитні кошти з процентами, проте у порушення своїх грошових зобов'язання, цього не зробив.
Відповідно до заповіту від 17 квітня 2012 року, ОСОБА_3 зробила розпорядження на все майно ОСОБА_1 (а.с. 51).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с. 52).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 23 травня 2013 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на грошові вклади, які знаходяться в Миргородському відділенні ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» після померлої ОСОБА_3
За таких обставин, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_1, необхідно стягнути у порядку спадкування після ОСОБА_3 суму депозитних вкладів та відсотки по банківським вкладам за прострочений строк до 30 червня 2013 року, а також 3 % річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Вирішуючи питання про стягнення відсотків по депозитних договорах, що укладались між ОСОБА_3 та банком, за період з 27 грудня 2008 року по 30 червня 2013 року, на загальну суму 80 541,89 грн. за ставкою 23% річних, колегія суддів виходила з того, що після 27 грудня 2008 року відсотки вкладнику не сплачувались та, попри положення п. 2.5.7 обох договорів щодо припинення нарахування відсотків після закінчення строку вкладу, на яку посилається апелянт ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1, невиплата відсотків мала місце з вини банку, який продовжував користуватися коштами вкладника.
Крім того, місцевий суд невірно вирішив питання судових витрат.
Стягуючи витрати на правову допомогу, місцевий суд врахував положення Закону України «Про граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» щодо граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу, проте не звернув уваги, що у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду ухвалено з порушенням вимог матеріального права, тому підлягає скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення у порядку спадкування депозитних вкладів ОСОБА_3 та відсотків, індексу інфляції та 3% річних.
На виконання вимог ч. 5 ст. 88 ЦПК України, у зв'язку з ухваленням нового рішення у справі, підлягають перерозподілу розмір судових витрат відповідно до частини задоволених позовних вимог (89%).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 4, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 жовтня 2013 року скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання в порядку спадкування права на спадщину у вигляді грошових вкладів та майнових прав по договору №20/02-02/799 на вклад святковий від 26 грудня 2003 року, по договору №20/02-02/77 на вклад святковий від 25 березня 2004 року та вирішенні питання судових витрат, ухвалити у цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання в порядку спадкування права на спадщину у вигляді грошових вкладів та майнових прав за депозитними вкладами та стягнення суми вкладу, відсотків, пені, 3% річних від суми боргу задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль») на користь ОСОБА_1 у рахунок повернення депозитних вкладів за договором №20/02-02/799 на вклад святковий від 26 грудня 2003 року у сумі 63 700,00 грн., відсотки по вкладу за період з 27 грудня 2008 року по 30 червня 2013 року у сумі 66 029,84 грн., інфляційні втрати у сумі 18 082,80 грн. та 3% річних у сумі 8 601,44 грн., а разом - 156 414,08 грн.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль») на користь ОСОБА_1 у рахунок повернення депозитних вкладів за договором №20/02-02/77 на вклад святковий від 25 березня 2004 року у сумі 14 000,00 грн., відсотки по вкладу за період з 27 грудня 2008 року по 30 червня 2013 року у сумі 14 512,05 грн., інфляційні втрати у сумі 3 974,27 грн. та 3% річних у сумі 1 890,42 грн., а разом - 36 460,59 грн.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль») на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 1 731,33 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 924,49 грн.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі: Чічіль В.А.
Судді: Кузнєцова О.Ю.
Хіль Л.М.
З оригіналом згідно:
суддя Чічіль В.А.